Буквально два тижні тому потрапила до лікарні, а точніше в пологовий будинок. В мене мало бути плановий Кесарів розтин. Це вже моя друга вагітність і другі роди через операцію.
В мене операція була зранку, до вечора я вже майже відійшла. А пізніше в нашу палату привезли жінку з вечірньої операції. То була жінка ромської національності. Циганка іншими словами. Коли ми обидві наступного дня повністю відійшли від наркозу, то почали знайомитись та якось розговорилися.
Виявилося, що звати жінку Яся і для неї це вже треті пологи, але перші вдалі. Два попередніх малюка народилися мертвими. Так, зараз малюк слабкий, але головне що живий та здоровий.
Спершу нам не давали бути з дітьми, бо вони були під постійним наглядом лікарів. Ми могли лише дивитися на малюків через скло. Потім нам нарешті віддали наших любих діточок і ми забрали їх до палати. Я дуже переживала за стан сина, а Яся заспокоювала мене. Мені дуже любо було дивитися на те, як обережно та з любов’ю вона відноситься до свого сина, хоча була дуже втомлена.
Ми дуже здружилися за цей час і Яся розповіла мені, що живе вона з чоловіком в селі неподалік від нашого міста. Має там велике господарство, город немаленький. Вони з чоловіком працюють на тому городі, розводять господарку та частину всього, що самі вирощують продають в місті.
Ось настав той самий день виписки, який ми обидві дуже чекали. За нами приїхали наші чоловіки. Так як нас виписали одночасно, то я змогла побачити як гарно зустріли з пологового Ясю. Її чоловік не тільки сам приїхав, а ще й привіз з собою всю родину. Зустріли її дуже радісно, деякі навіть плакали від щастя, що Яся все таки народила таку бажану дитину.
Моє відношення до циган дуже сильно змінилося. Тепер я знаю, що вони бувають різними. І що є серед них хороші, чесні та працьовиті люди. І взагалі-то байдуже на національність – якщо ти хороша людина, то ти будеш нею не залежно від своєї нації чи раси.
