Пів року тому я розлучилася з чоловіком. Я до останнього хотіла зберегти родину. Навіть пробачила йому те, що він мене зрадив. Але одного дня чоловік повернувся з роботи не зовсім тверезим й після короткої сварки я опинилася вночі на вулиці. Навіть не встигла зібрати речей. З вікна він кричав, що я нікому не потрібна й інші образливі речі. Я довго не могла прийти до тями. Кілька днів, що я жила у батьків я не переставала плакати.
Минув час. Я почала його забувати. А зовсім скоро й взагалі дивувалася тому, як я могла жити з ним ті чотири роки та терпіти знущання й неповагу. Він відверто витирав об мене ноги. Плюндрував мою гідність. Я знову відновилася на навчанні в університеті. Отримала диплом. Познайомилася з приємним чоловіком. Він власник рекламної компанії.
Вчора, коли він підвіз мене додому після побачення, я зустрілася зі своїм колишнім чоловіком. Він сидів на лавці біля мого під’їзду. З друзями пив пиво. Бачили б ви його обличчя, коли я виходила з дорого автомобіля та з букетом квітів. Він просто свердлив мене очима. А я спокійно пройшла повз й навіть не привіталася. Пізно тепер кусати лікті. Потрібно було цінувати коли ми були разом. А зараз вже знайшовся інший поціновувач.
