У кожного з нас рідна доля, у мого друга вона з дитинства була складною. Ще дитиною він втратив маму, а за ним з життя пішов і батько. Коли пішов навчатися, то не стало бабусі, яка його всі ці довгі роки виховувала. Інших близьких родичів він не мав, а з іншими й спілкуватися не хотів. За довгі роки життя у нього було чимало жінок, але жодна не зуміла завоювати його серце, тому й не одружився і дітей не мав. Одного разу я у нього наважилась запитати, чи відчуває він себе щасливим.
Чому я це запитала? Все просто: нам з дитинства говорили про те, що для того, щоб стати щасливими потрібно мати сім’ю та дітей, а якщо ти цього не маєш, то і сенсу жити не має. Я молодша з мого друга на 10 років і сама втомилась від постійних запитань, чому досі не народила, тому й стало цікаво, що він думає про це.
Мені 33 роки. Я побудувала кар’єру, маю час вести активний спосіб життя, проходжу постійно якісь курси, займаюсь саморозвитком, гуляю з подругами та багато подорожую, а всі навколо намагаються мене переконати, що я глибоко нещаслива, адже не маю сім’ї, мов це потрібно негайно виправити.
Невже більшість людей справді переконано, що життя має сенс лише тоді, коли у ньому є діти та чоловік? Але ж це не так!
Є люди, які обожнюють життя і не мають родин! Мій друг один з найщасливіших людей, яких я знаю і він сам зробив свій вибір, ні краплі про нього не шкодує. Це не «доля його покарала» чи ще щось, він сам захотів бути вільним та так жити своє життя. Він шикарно виглядає, постійно десь подорожує, розвивається, має багато друзів і не відчуває себе самотнім, тому що у нього є він сам.
Невже вам справді хочеться жити заради когось? Можливо, варто спробувати жити для самої себе!
