Петро та Оксана зараз найщасливіша та найдружніша сім’я, яку тільки можна уявити, хоча Оксана старша від Петра на 7 років. Їм заздрять сусіди, знайомі, друзі.
Окрім прекрасних взаємовідносин в них також все чудово з фінансами. Трикімнатна квартира в хорошому житловому комплексі з стильним ремонтом та в обох хороша робота.
Петро сам зробив ремонт, власними руками. Також, цими ж руками він вміє приготувати неймовірно смачні торти та тістечка. А це вміння викликає захват у всіх, хто про нього дізнається.
Проте, на жаль, їхні відносини почалися не з щастя та радості.
Тоді, коли Оксана та Петро познайомилися, дівчина працювала медичною сестрою в лікарні. В неї за спиною розірваний шлюб, є син від того ж шлюбу. Вони з сином живуть вдвох, нікого не чіпають. Спокійно та тихо живуть.
Про кохання, відносини та романтику Оксана давно перестала думати. Зараз важливо підняти на ноги сина, а там вже буде видно. А поки не хотіла забивати голову всякими дурницями.
Проте доля вирішувала по своїх правилах.
Одного разу потрапив до лікарні молодий хлопець. Це був Петро. Він втрапив у ДТП. Катався на байку та не впорався з керуванням. Ось тепер і в лікарні лежить.
Лікарі повідомили батькам и, родичам та близьким, що скоріш за все Петро більше не зможе ходити. Рідні плакали, а дівчина пішла від Петра. Вона просто перестала його навідувати, а потім і відповідати на дзвінки. Згодом Петро був всюди заблокований. А Петро важко переживав зраду в такий і без того важкий момент.
Оксана з усіх сил підтримувала Петра. Вона переконувала молодого хлопця, що все в нього буде добре. Що потрібно бути щасливим кожного дня і через будь яку дрібничку. Адже кожен день – це щастя. А ще щастя в дрібницях.
Кожної своєї зміни Оксана приносила Петру пиріжків, солодощів, книги та просто розповідала щось цікаве.
Через деякий час Петра виписали з лікарні і в кожного з них життя потекло своїм руслом. Оксана думала, що так воно й має бути, але все одно кожного дня думала про Петра. За той час, поки чоловік був у лікарні вони сильно зблизилися і стали мало не спорідненими душами.
А через рік Петро прийшов до лікарні, де працювала Оксана. Прийшов. Сам. На своїх двох. За цей рік він зміг встати на ноги та прийшов забрати до себе свою кохану, завдяки якій та для якої він так сильно старався по-скоріш встати.
Все. З того дня вони не відходять один від одної. Згодом вони одружилися, а через майже два роки Оксана народила молодшу доньку. Петро ж став наче рідним батьком для старшого сина Оксани.
Тепер вони щаслива та міцна сім’я. Тому ніколи не втрачайте надію, навіть якщо ситуація здається безнадійною!
