Моя мама людина старої формації. Для неї влада папірця з печаткою просто необмежена. Саме тому вона вже понад десять років каже що я жінка легкої поведінки перед своїми подругами через те, що ми з чоловіком не розписані у РАЦСі. А те, що ми маємо спільну дитину для неї не важливо. Вона навіть не хоче приходити до нас у гості.
Все почалося з того, що коли я завагітніла, то мама почала вимагати від Олександра весілля. Та ми вирішили, що будемо жити цивільним шлюбом. Для чого зайвий раз витрачати час. Невже печатка в паспорті може якось змінити наші відносини. Скільки наших друзів стали нещасними після того, як офіційно одружилися. Видно цей штамп не допомагає у шлюбі, а тільки робить його нещасливішим. Мені приємніше знати, що мій чоловік зі мною не тому, що його до цього зобов’язує документ, а тому, що я йому подобаюся, що він мене кохає.
Але мою маму не можливо переконати. Одного разу я чула, як вона розмовляючи телефоном зі своєю подругою сказала: «Уявляєш, вони живуть без розписки. Вона для нього наче якась жінка не зрозуміло хто. Сьогодні з однією, завтра з іншою. А моя дурепа залишиться з дитиною й буде плакати. А потім ще й до мене прийде жалітися… Та хіба вона мене слухає. В неї вітер в голові та кохання». Я не стала тоді сваритися з мамою. Що б змінилося від того. Вона все одно не змінить своєї думки. Тільки зайвий раз настрій та нерви псувати.
Добре, що вона хоч до онучки нормально ставиться й не говорить при ній свої думки, а то б довелося тоді з нею серйозно розмовляти. Я вже навіть думала, а може й справді розписатися, щоб вона нарешті заспокоїлася. А ви що порадите?
