Я не знаю, як так сталося, що я закохалася в іншого чоловіка. Андрій перейшов працювати у наш офіс пів року тому. Спочатку я не звернула на нього жодної уваги. Та він одразу мене примітив. Почав робити мені знаки уваги, говорив компліменти, ми разом обідали та кілька разів виривалися на каву. Я не маленька дівчинка й розуміла до чого все йде. Він також знав, що я одружена та маю дочку. Але це не зупинили ні його, ні мене. Чомусь мене тягнуло до нього якоюсь невідомою силою.
З чоловіком наші стосунки давно зайшли у глухий кут. Ми стали лише співмешканцями. Ні про які почуття вже не йшло мови. Ми часто сварилися, постійно не могли щось поділити. А тут з’явився Андрій, який слухав кожне моє слово, поважав мене та підтримував. Він часто проводив мене до дому після роботи. Й ось, одного разу. Коли чоловік поїхав у відрядження я запросила його «попити кави». Дочка в цей час була у моєї мами, тому нам ніхто не заважав «пити», а робили ми це всю ніч.
Зрадити перший раз чоловікові було для мене справжнім кроком. Я наче зламала якусь стіну, яка стримувала мене та тримала на одному місці. Після цього всі неясності та двозначності зникли. Я більше не сумнівалася в тому, що не кохаю свого чоловіка. Я закохалася в Андрія. Після першого ж разу мені захотілося в усьому зізнатися та розійтися. Хоч я його й не любила, проте він заслуговував знати правду. Але це випробування виявилося для мене тяжким. Як повідомити таке людині з якою прожила понад десять років та маєш спільну дитину. А що робити з донькою. Як їй пояснити, що ми з татом більше не будемо разом? Як вона поставиться до того, що в мене буде інший чоловік? Який це буде для неї приклад? Я не знаю, що робити. Так багато питань й так мало відповідей.
А тут ще й моя неочікувана вагітність. Я на сто відсотків впевнена, що дитина від Андрія. Він вже знає пpо те, що стане батьком й квапить мене з тим, щоб я покинула чоловіка. Погрожує, що сам йому все розповість. Я заплуталася.
