Мій тато завжди був дуже строгих правил Він виховував мене наче у k _aзаpмі з самого раннього дитинства, навіть не дивлячись на те, що я дівчинка. Нічого зайвого все згідно з татовими правилами – принцип виховання мого тата. В мене завжди був чітко розписаний день. А коли я стала підлітком й одного разу тато помітив, що додому мене провів однокласник, то квартира для мене перетворилася на пекло. Він почав контролювати кожен мій крок. Навіть телефон продивлявся на повідомлення та слідкував за моїми соціальними мережами.
Поки я була маленька мене це злило, але нічого зробити я не могла. Та коли мені виповнилося сімнадцять я більше не хотіла миритися з його тоталітаризмом. Мій внутрішній підліток вирішив бунтувати проти системи.
На зло татові я почала спілкуватися з компанією, які постійно к урили за школою. Таємно від нього прогулювала навчання, підробляла його довідки про лікування, щоб вчителі ні про що не дізналися. А нещодавно в мене взагалі з’явився хлопець. Він старший від мене, тому що його кілька разів залишали у школі на другий рік. Знав би мій тато про нього, то напевно б підняв би таку тривогу, що й не снилася. Коли тата не має вдома, то хлопець приходить до мене у гості. Одного раз вони ледь не зустрілися. Пів хвилини як розминулися. Гадаю, що навіть побачили один одного біля під’їзду.
Я розумію, що вчиняю не зовсім правильно, але ж мені хочеться нормально жити, а не вставати та лягати за розкладом та наперед знати, що я робитиму в той або інший час. Я дівчинка, підліток. Мені хочеться чогось цікавого. А тут лише команди та заборона з ними сперечатися. Навіть від мами немає ніякої підтримки. Хоча їй напевно ще гірше, адже вона живе так ще довше. Невже її влаштовує це. Я ось не можу дочекатися, коли закінчу школу та вступлю до університету. Тільки б швидше вирватися з квартири, де тато влаштував драконівські порядки.
