З Тарасом ми прожили разом вже вісімнадцять років. Та справа в тому, що до мене у нього була сім’я, з дружиною розлучився, а дитина залишилась. Коли ми почали зустрічатися, то він розповів мені про своє минуле, та я була настільки закохана, що взагалі не збентежилась від такої новини. Навіть думала, що буду намагатися налагодити контакт із Марічкою. Все ж вважаю, що дитина заслуговує на батьківську любов, не залежно від того,чи її батьки живуть разом. І десь півтора роки я підтримувала з дочкою чоловіка нормальні стосунки.
Та потім все пішло шкереберть. Якось я дізналась, що вагітна, але ми з Тарасом вирішили цю новину розповісти Марії трішки пізніше, коли вже буде видно животик. Коли вона дізналась, то почала поводити себе дуже дивно. Якось просто взяла і вкусила мене за живіт через одяг. З того часу я, чесно кажучи, побоююсь її. І навіть сказала Тарасові, що поки що не хочу, аби він приводив свою доньку до нас додому. Він погодився, та от колишній дружині ніби не дійшло. Кожного дня вона ішла на роботу, а свою дочку приводила до нас, запихала в квартиру, бігом зачиняла двері і йшла у своїх справах.
У кожної нормальної людини така ситуація викликала б негативні емоції. Я й так довго мовчала, коли Ірина надзвонювала Тарасу і постійно давала якісь доручення. Складалося враження, що він досі її чоловік, а я їхня нянька. До того ж, це все викликає ще більше дисонанс, коли згадуєш, що після розлучення Іра взагалі кричала, що ніколи в житті не дозволить моєму коханому бачитися із малою.
Сама Марічка розповідала, що до мами постійно ходять кавалери, вона не готує їсти і часто не ночує вдома. Виявилося, справлятися із дитиною не так легко, як вона собі думала.
Зараз Маші майже 23. Ми з чоловіком також маємо сина і доньку. А Іра до сих пір влаштовує своє життя, бігає від чоловіка до чоловіка, що дуже жалюгідно виглядає. З Марічкою ми бачимось час від часу, та своїх діток з нею я не знайомила. Не раз матір Тараса читала мені мораль, що так робити не можна, діти не винні в наших драмах. Я в деякій мірі згодна, але з іншого боку просто хочу залишити вибір за ними. Ось підростуть ще трохи і нехай самі вирішують, як вони ставляться до сестри і чи хочуть з нею спілкуватися. Нав’язувати комусь родинні зв’язки і любов не в моїх правилах.
