Всі матері мріють про підтримку та турботу на старості років. Але чомусь так складається, що спрацьовує народна приказка:
«Син – до вінця, а дочка – до к інця»
Сини гірше проявляють себе у піклуванні про своїх матерів, ніж дочки. Дочки більш прихильні до матерів, і в більшості показують свій максимум турботи.
Для нас мама-найрідніша людина. Проте чоловіки більш холоднокровні, не здатні проявляти свої емоції. Син просто приходить, вирішує материні проблеми, і йде. А матерям інколи потрібне просте слово, ніжність та турбота. І тиха душевна розмова.
Дехто може сказати, що це абсолютно нормально для чоловіка бути холоднокровним. Він завжди повинен зберігати гострий розум. Повинен бути незламним і горою стояти за свою сім’ю, вирішувати проблеми, не розводити істерію.
Інша моя знайома стверджує, що матері самі програмують своїх синів на холодне ставлення у старості. Ще малим хлопчикам постійно розказують, що хлопчики не плачуть. Самі ж вирощують байдужих синів.
Також емоції залежать від характеру чоловіка. Якщо чоловік відчуває дискомфорт в житті, то старається прийти до мами, як в дитинстві. Якщо все добре на роботі, і дім повна чаша, такі люди намагаються зберегти комфорт в своїй маленькій родині, й часто забувають про батьків.
Невже чоловіків можна програмувати? Можна. Потрібно з хлопчиками більше говорити про стосунки. Проговорювати, чого батьки чекають від нього у старості. Те саме стосується і дочок. А Ви як вважаєте?
