Ми з сестрою приїхали у місто через навчання в університеті. Ми з нею близнючки і з дитинства усе робили разом. Навіть професію вибрали одну і ту ж саму.
Ми народились і виросли в селі, нас виховував дідусь та бабуся, бо наші батьки загинули у автокатастрофі. У спадок від матері та батька залишилась квартира у місті, у яку ми переїхали і зараз ми у ній живемо.
Після закінчення навчання я влаштувалась на роботу, а сестра вийшла заміж. Після весілля я думала, що Наталя переїде до свого чоловіка жити, але вона не захотіла жити зі свекрухою, тому вони зі Степаном живуть зі мною.
Зараз ми усі живемо у двокімнатній квартирі і все у нас було б добре, якби чоловік сестри не почав виганяти мене з квартири. Коли Наталя сказала Степану, що вагітна, то він одразу почав говорити, що в них буде дитина, тому їм потрібно більше місця.
Степан сказав мені, що я маю переїхати жити до дідуся та бабусі в село, а їм залишити квартиру. Вони хочуть з моєї кімнати зробити дитячу. Я не розумію, що він собі дозволяє, це не його квартира, він не має права мене виганяти. А сестра чому мовчить і не поставить свого чоловіка на місце? Наталя знає, що квартиру ми успадкували обоє, тому у нас на неї рівні права. Невже вона готова рідну сестру вигнати на вулицю заради того, щоб догодити чоловіку?
