Мого друга звуть Олександр. Нещодавно він розповів мені одну дуже цікаву історію із свого життя.
Якось хлопець познайомився із дівчиною. Звали її Інна. Як і Саші, їй було дев’ятнадцять.
«Взагалі ми часто гуляли, багато спілкувались, листувались, розмовляли по телефону. Самі не помітили як все це призвело до того, що ми прокинулись вранці в одному ліжку.»
Після того дня минуло декілька тижнів та Інна побачила дві смужки на тесті на вагітність. Олександр був шалено розгубленим, пояснював своїй партнерці, що ще не готовий до дітей, не має нічого стабільного в житті. Та й взагалі вони надто молоді. Що вони можуть дати малюку?
Загалом, хлопець наполягав на аборті, а дівчина ніби не усвідомлювала всієї відповідальності, все твердила, що хоче стати матір’ю.
Олександр, як і Інна навчався в університеті, ніде не підробляв, бо вважав, що спочатку потрібно отримати якісну освіту, а тоді шукати гідну роботу, а не прогулювати пари поки десь там вагони розвантажуєш. Тож ця вагітність ніяк не вписувалась в його плани. Точніше заганяла в глухий кут.
Разом пара так і не змогла самостійно нічого вирішити. Тому вирішили послухати поради у батьків. І ось батьки Саші ніяк не поділяли його поглядів. Мама сказала, що всіляко буде допомагати, старатиметься для молодої сім’ї. І щоб вони ні в якому разі не робили дурниць.
Батьки ж Інни впали в паніку. Спочатку вони виставили хлопця за двері і взагалі забороняли йому зустрічатись із їхньою донькою. Та коли через кілька тижнів всі все обдумали та заспокоїлись, то домовились про зустріч батьків з обох сторін за самих дітей. Хоча Сашу такий хід подій взагалі не влаштовував. Інну він не кохав і аж ніяк не хотів пов’язувати з нею своє життя. Та його матір відмовлялась чути будь-які слова заперечень.
Тоді в знак протесту Олександр зібрав усі свої речі та пішов світ за очі. І від того дня минуло декілька років, а він досі не підтримує зв’язок ні з ким із тих людей. Інна, звичайно, дитину зберегла, тому парубок сумлінно виплачує аліменти. Та він таки не знайшов у собі сили хоча б раз глянути на дочку. Здогадувався, що мама допомагає Інні і дитині.
Зараз у мого друга є друга половинка, та він чесно їх зізнається, що має деякі психологічні установки. В будь-який момент може накрити приливом тривоги та апатії.
Напевно, потрібно було звернутись до спеціаліста ще тоді.
