Коли я розповідаю цю історію, то мені зазвичай не вірять. Але таке дійсно трапилось зі мною, коли я ще була немовлям. Загалом, ось що сталось: на дворі 10 січня, мороз, мій теперішній батько помічає, що місцева собака лежить на тому ж місті, що і вчора. Підходить ближче і розуміє, що собака не сама, вона захищає собою згорток з немовлям. Як ви вже могли здогадатись, немовля – це я.
Виявилось, що моя рідна матір, просто покинула мене на дворі, помирати. Якби не цей добрий пес, я б не мала жодного шансу пережити й кілька годин. Проте у мене був свій ангел-охоронець. Шерсть собаки була достатньо товстою, а подих достатньо теплим, що підтримувати моє життя усі ніч.
Батько одразу ж відвіз мене до лікарні, де, завдяки хорошим лікарям, мене вдалось врятувати. Мою «матір», позбавили батьківських прав, а чоловік, якого я тепер зву батьком, забрав мене до себе. І не лише мене, але й хороброго пса, який рятував мене, ціною власного життя. Він був вірним другом мого дитинства, а коли його не стало, я дуже сумувала.
Ось так. Інколи трапляється так, що вуличний пес здатний подбати про немовля краще, ніж його рідна матір. Він увесь день нічого не їв і залишився ночувати на вулиці, на морозі, заради мене. Цього я ніколи не забуду.
