За часи моєї молодості не було ніяких новомодних апаратів УЗД. Тож коли народжувала моя дружина, то ми до останнього не знали, хто з’явиться на світ. Першим у нас був хлопчик. І, чесно вам сказати, то другу дитину ми хоч і планували, проте пізніше, а не відразу після народження першої. Та якщо вже Господь дав, то раді були, що скоро на світ з’явиться маля.
Валя, звичайно, хотіла дівчинку, а я сказав, що буду радий будь-кому і особливо не міг визначитися, хто б потішив більше.
Такими темпами у коханої почав рости живіт, що я злякався. Ще на шостому місяці вона мала таке пузо, ніби вже народжувати з дня на день. Я вже почав думати, що лікарі щось наплутали і термін більший, та нас переконували, що все нормально.
Якось лікарка сказала, що чула не одне серцебиття, але переконана, що це їй щось не так почулося. Тому ми спокійно собі чекали на народження немовляти.
Пологи у моєї Валі буди дуже тяжкими. Коли почались перейми, то я бігом повіз її до пологового. Там мені сказали, що ще не знають, коли вона буде народжувати, можливо, доведеться просто поки що полежати. Тому мене відправили додому і я поїхав. Не знаю, для чого їх послухався, якщо вдома місця собі знайти не міг, все ходив із кімнати в кімнату, переживав. А потім бігав до сусідки, щоб скористатись її телефоном та дізнатись, як там справи у дружини.
Після ста таких дзвінків нарешті натрапив на момент, коли мені відповіли, що нарешті Валентина народила. Я запитав, про стать малюка і мене запитали, кого б я більше хотів. Я сказав, що не проти хлопчика, але і не проти дівчинки. Дівчина на другому кінці слухавки посміхнулась, а тоді сказала, що я вгадав: у нас двійнята, тобто і хлопчик, і дівчинка.
На той момент я мало свідомість не втратив. Ми навіть не були впевнені, що одного потягнемо, а тут такий подарунок долі.
Та, на щастя, все обійшлося. І тепер наші діти виросли, мають вже своїх діток, а ми, відповідно, внуків. Тому раді, що тоді доля приготувала для нас такий сюрприз.
