Ця історія трапилась у невеликому селі. Після того, як помер чоловік мати пішла з дому та не повернулась. Вона покинула чотирьох дітей: шістнадцятирічну Наталю, дев’ятирічного Михайла, шестирічних Оленку і Богдана.
Чотири місяці діти жили самі. Наталя дбала про братиків і сестричку. Сусіди допомагали дітям усім чим змогли, але ніхто не хотів їх всиновити.
А декілька тижнів тому дядько дізнався, що племінники живуть самі і захотів їх забрати до себе. Діти погодились і зараз вони живуть у нього. У них є все необхідне і старші діти допомагають дядькові вдома. Наталя готує їжу, а молодші діти прибирають.
Матір дітей протягом усього цього часу жодного разу не згадала про них. Кажуть, що вона поїхала у місто і там влаштовує своє особисте життя.
Дядько добре ставиться до племінників добре. Він увесь вільний час присвячує їм. Назар колись мріяв про дітей, але його дружині так і не вдалось завагітніти. Ось таким чином його мрія здійснилась.
