Мене звати Олександр і через свою доброту я втрапив у халепу. Я ніколи не думав, що хороший вчинок може вилізти боком.
Одного разу я йшов додому і по дорозі побачив молоду дівчину, яка плакала і просила допомогу. Вона була добре одягнута і було видно, що вона є забезпеченою людиною.
Я підійшов до неї і запитав, що сталось. Вона сказала, що посварилась з батьками і вони її вигнали на вулицю. Тепер вона не знає куди йти, бо не має друзів, які б їй допомогли. Гроші з собою вона не взяла і тому не може заплатити за номер у готелі.
Мені стало її жаль і я привів її до себе додому. Я приготував вечерю і постелив їй у сусідній кімнаті. До цього я ніколи не приводив додому незнайомих людей. Але дівчина була така сумна і розбита. Я не міг її залишити на вулиці.
Я їй порадив зранку поїхати до батьків і спробувати з ними помиритись. Вона сказала, що не готова з ними розмовляти.
Коли я зранку прокинувся, то дівчини уже не було. Я подумав, що вона поїхала до батьків. Я збирався йти на роботу і заглянув у гаманець, щоб подивитись скільки я маю грошей. Але він був пустим. Я одразу побіг дивитись у шафу, я там зберігав гроші на чорний день і вони також пропали. Також не було мого золотого годинника, який мені дістався від батька.
Я зрозумів, що дівчина мене обікрала. Я викликав поліцію і усе їм розповів. Сподіваюся вони знайдуть злодійку.
