Все життя я прагнула одного – зреалізувати себе та бути самодостатньою, працьовитою жінкою. До тридцяти років я сама заробила на свою двокімнатну квартиру та власний автомобіль. Ніхто з рідних мені не допомагав, як думають всі навколо. Тож коли я почала зустрічатись із хлопцем, то вчинила найбільшу помилку у своєму житті: сказала йому, що помешкання не орендоване, автомобіль не батьківський.
Тоді я сказала йому, що навіть якщо заробляю сама, то це не відміняє того, що він, як голова сім’ї, муситиме заробляти на нас двох. Тобто, коли ми одружимось, я переїду до нього, а свою квартиру буду здавати в оренду. Він сказав, що проблем нема і поки що він буде відкладати гроші на своє житло.
Не минуло й року, як Артем підійшов до мене із проханням прийняти його у себе. В руках тримав декілька валіз і я зрозуміла, що це всі його речі. Сказав, що жив на орендованій квартирі і тепер його звільнили з роботи, оплачувати житло нема можливості. Попросився на спімешканство на декілька тижнів Спочатку я погодилась, але через кілька днів подумала, що не хочу тягти на собі стороннього чоловіка. Його я вигнала, нехай краще поживе у своїх батьків.
