Коли ми з дружиною помітили, що останнім часом наше сімейне життя перетворилось у суцільні крики та скандали, то вирішили не мучити один одного та розлучитись. От Жанна забрала всі свої речі та й пішла з дому.
Річ у тім, що квартира, в якій ми жили офіційно належала моїм батькам, тому іншого виходу не було. Я не міг їй подарувати житло.
Чесно вам сказати, то після її відходу мені стало набагато спокійніше на душі. Я був переконаний, що тепер заживу спокійно та вільно. Але все сталось далеко не так, як я собі надумав.
Жанна завжди здавалась мені хорошою та доброю жінкою. Та два роки тому все ніби перевернулось з ніг на голову. Тоді її звільнили з роботи і, не знайшовши нічого кращого, вона просто сиділа вдома та нічого не робила. Мені здавалось, що це просто період депресії, але ця ледачість затягнулась настільки, що в мене увірвався терпець. На фоні цього ми і почали сваритись.
Спочатку Жанна дійсно старалась, шукала роботу, підробіток, ходила на співбесіди. А потім закинула цю справу і просто кожних вихідних їздила до батьків у село, збирати данину, як то кажуть. Привозила повні торби домашніх продуктів та консервації. Я ж помічав, що безробіття відзначилось і на її стані. Вона постійно була у поганому настрої, зла та неохайна.
Тепер вона поїхала із речами до матері, але від того легше мені не ставало, чого я аж ніяк не очікував.
Кожного Божого дня мені стала надзвонювати колишня теща із проханнями забрати її дочку назад. Вона обіцяла, що та виправиться і ми ще заживемо як всі люди, це просто криза стосунків. Я був не таким дурненьким, щоб зрозуміти, що Жанна просто і там заважає. Адже у тому домі жила ще й молодша донька із чоловіком та дітьми. Тепер не хата, а рукавичка.
Потім мені стала дзвонити ще й та сама сестра Жанни. Вона розповідала, як її сестра за мною сумує та плачеться. Нібито занадто горда, щоб самостійно це визнати. Кожен мій день розпочинається з того, що я вислуховую по черзі всю сім’ю колишньої.
Ніхто з них не хоче прийняти той факт, що мені набагато краще самому. Тепер і матеріально, і морально я вільніший. Тим паче для чого сходитись, якщо почуттів уже немає?
Колишня теща декілька днів тому взагалі мене розсмішила. Сказала, що буде віддавати свою пенсію, поки Жанна шукатиме роботу. Ну от невже вони дійсно думають, що вся справа у грошах? Та, схоже, тим людям вже просто немає що доказувати.
Можливо, я і міг пробачити усе Жанні та спробувати стосунки спочатку. Але ж я бачу, що вона цього не хоче. То для чого наступати на одні й ті самі граблі?
