Мою внучку звуть Оленка і коли вона була маленькою, то ми мали цілу купу проблем із її харчуванням. От що тільки не пропонуватимеш їй з’їсти – нічого не хоче. Моя дочка вже вигадувала різні ігри, але дівчинка ні на що не велась. Якось навіть привозила на вихідні внучку до мене, думали, може, хоч тут буде їсти щось.
Пам’ятаю, ще в дитинстві казали, що дітям завжди скрізь смачніше, ніж вдома. Але на Оленку така теорія не поширювалась. Які я вже шедеври кулінарії не придумувала – все даремно, все дідусь доїдає.
Одного разу знову Ольга мала привезти дочку до мене і попередила, щоб я нічого не вигадувала, адже все одно мала їсти не буде. Та на вечір маля зголодніло і почало просити щось дати попоїсти. А я й сказала, що у нас нічого немає. Дівчинка на мене дивилась такими круглими очима. А потім сказала:
– Бабусю, ну дай щось поїсти.
– В мене тільки молоко є, будеш молочко?
– Так, давай, буду.
Оленка з такою жагою пила те молоко, що у мене аж рот відкрився. На ранок я зварила кашку, і ми всі разом поїли, а потім сусід прийшов у гості і приніс бубликів. Я сказала, що Лєна такого не їстиме, проте вона заперечила:
– Я їстиму, бабусю!
На обід я зварила борщик і була шокована, коли знову внучка сіла за стіл із усіма. І саме в цей момент по дитину прийшла Оля. Вона ледве щелепу на підлогу не впустила, коли застала таку картину. Та говорити нічого не стала, аби не зурочити.
Тепер моя внучка вже доросла, але ми регулярно згадуємо той випадок із молоком та сміємось. Це ж настільки простим був рецепт пробудження апетиту.
