Віра була сільською дівчинкою. Вона завжди старанно вчилась та чуйно ставилась до своїх друзів. Особливий інтерес вона виявляла до математики, певних розрахунків, тому хотіла і долю свою пов’язати з цим. Проте не сталось так, як хотілось. Батьки не змогли оплатити їй навчання та прожиття у місті, тому Віра й вирішила не сумувати, а шукати роботу, заробляти гроші і вступати на наступний рік.
Зрозуміло, що роботу знайти молодій неосвіченій дівчині щось із нереального. Тому нічого хорошого дівчина й не очікувала. Коли в одному із кафе запропонували роботу посудомийки, то відразу погодилась. Ніякими словами не передати, як їй важко приходилось. Поки до вечора зміну добуде, то руки і ноги просто відмовляють. Потім до ліжка добирається і вже нічого не хочеться, крім сну. Та минали місяці і Віра «втягувалась», вже і мозолі не так швидко з’являлися.
Якось постачальник продукти привіз. А коли відкрив документи на них, то мало не впав, це ж треба такого дива наробити. Нічого не пораховано, нічого не підбито. Тепер доведеться шукати комп’ютер, який допоможе все підрахувати.
Тут і знадобились вміння Віри, яка підійшла і за лічені хвилини все написала. Чоловік не міг повірити, що таке можливо, тому почав перераховувати дещо на калькуляторі. Коли все виявилось правильно, то він поцікавився у дівчини, як у неї так вийшло. І вона розповіла, що дуже любить математику, різні розрахунки, все життя цим захоплюється, щоправда, не має можливості вдосконалюватися.
На наступний день постачальник знову привіз продукти, але тепер ще і особливу пропозицію для дівчини. Він хотів запросити її на роботу до себе бухгалтером. Він навіть сказав, що оплатить їй курси, аби вона мала хоч якусь освіту і покращувала навички.
Віра тепер дуже щаслива, що життя повернуло саме так. Якщо багато мріяти, то мрії обов’язково стануть реальністю. Зараз вона хоче ще вступати на заочний відділ до університету на економічний університет. І радіє, що життя подарувало їй такого друга, шефа та товариша.
