Мені соромно зізнаватись, але у свої сімнадцять я навмисно завагітніла від чоловіка, старшого на десять років. Та у цьому винні лише мої батьки, з якими жити далі було просто нестерпно.

Мої батьки обоє були максимально простими та добрими людьми. Але водночас не можна було сказати, що вони сумісні між собою. Що постійно робили, так це сварили і скандалили. І дня не минало без конфліктів. Та найбільше засмучувало, що такі вияснення стосунків впливали і на нас.

Тоді я не розуміла, що відбувається, а зараз стає страшно, коли усвідомлюю, яким булінгом стосовно брата і сестри займались мої батьки. Сама не розумію, як мене оминуло це все стороною.

Напевно, тут зіграло свою роль те, що ще в 17 я вийшла заміж через вагітність від старшого на десять років чоловіка. Ви могли б подумати, що це він мене домагався, але ні. Я прекрасно знала, на що йшла і навіть скажуть вам більше, сама прорахувала сприятливий день для того, аби завагітніти. Досі не вірю, що я була така молода, а така хитра.

Але робила все це я лише через те, що мої батьки не залишили мені вибору. Кожного дня я спостерігала, як вони допікають моїй сестрі за те, що вона уже «стара» і ніякого чоловіка собі вже не знайде, буде сидіти старою дівою без дітей і в них на шиї. Зараз я лише розумію, що це якийсь страшний вид психологічного насилля, а тоді їхні слова вплинули мене і змусили зробити вибір, що змінив все моє життя.

Моя сестра дуже хотіла навчатись. На той момент її не цікавили хлопці, лише навчання та наука. Тому після університету вона вирішила ще й вступити до аспірантури. Поки що для сімейного життя місця не було. Та це було її право, я вважаю.

Так само було і з братом. Батько постійно кричав, що він мало заробляє, робота жахлива і не може забезпечити йому нормально життя.

На своє життя мені скаржитись нема чого. Напевно, просто пощастило, що тоді мені зустрівся саме Володимир. Він робив мене надзвичайно щасливою жінкою. І мене кохав, і для діток був найкращим батьком, і роботу мав хорошу.

Крім того, він був старшим і мав більшу життєву мудрість, тому відправив мене на навчання, а потім і роботу знайшов. Він виростив мене і дав все те, що мали б дати батьки.

Тому до кінця своїх днів я буду вдячна йому за те, що замінив мені маму, тата і навіть друзів. Саме завдяки йому у моєму житті було і щастя, і радість, і любов, і тепло, і підтримка.

Не знаю, чи ще є такі чоловіки на Землі, чи це лише мені так пощастило відхватити єдиного.

Оцените статью
Мені соромно зізнаватись, але у свої сімнадцять я навмисно завагітніла від чоловіка, старшого на десять років. Та у цьому винні лише мої батьки, з якими жити далі було просто нестерпно.