З Олегом ми в шлюбі вже більше ніж п’ять років. Відразу після весілля не спішили заводити дітей, хотілось більше підготуватися морально, а головне фінансово. Та і потрібен був час пожити для себе.
Рік тому чоловік почав заводити розмови про те, що хоче сина. Я була щаслива, що він першим про це заговорив, тому що і сама вже думала про діток. От скоро і дізналась про те, що вагітна.
Коли ми пішли на аналіз УЗД, щоб дізнатись стать дитини, то лікарка повідомила, що у нас буде хлопчик. Таким щасливим та радісним Олега я ще ніколи в житті не бачила. Поступово ми почали готуватись до пологів. Купили ліжечко, коляску і дещо з одягу.
От ще через кілька місяців я уже народжувала. Народився таки дуже милий, а головне здоровий синочок. Та без казусів не обійшлося. Коли я побачила, що син трішки темношкірий, то мало не заплакала. Ніхто у відділенні більше не народжував у цей день, тому його ні з ким не могли сплутати.
– Скажіть, будь ласка, як я маю з цією дитиною додому їхати? Ми з чоловіком білошкірі, а малюк – мулат.
– Це ваша дитина. Порозмовляйте із своїм чоловіком. Можливо, він має якесь таке коріння.
Ще ніколи в житті я не переживала так, як у день виписки. Перед цим дитину ніхто не бачив і по телефону розповісти я боялася. Та я і сама собі не могла повірити, коли дивилась на те маля. Здається, і рідне, але колір шкіри…
Коли родичі зустрічали мене з пологового, то були шоковані. Я бачила по очах, що вони нічого не розуміють, але прямо нічого ніхто казати не став. А вдома я взагалі впала в депресію і навіть не захотіла торкатися до тієї дитини.
Я розуміла, як це все виглядає в очах Олега, тому і запропонувала зробити тест ДНК, аби довести, що ніколи йому не зраджувала, і як би парадоксально це не звучало, але темношкіра дитина від нього.
Увечері до нас під’їхав дідусь чоловіка. Коли він увійшов до квартири і побачив напружену атмосферу, то не зрозумів, чому всі такі сумні у такий радісний день. А потім поглянув на внука і заплакав. Микола Дмитрович розповів нам, що насправді його дружина була темношкірою жінкою, але при пологах вона не змогла вижити. А чоловік згодом знайшов собі іншу та одружився. Він не хотів розповідати своїй дочці про рідну матір, адже вона народилась білою. Тому і не було потреби викривати таємницю.
Після цього всі ми видихнули з полегшенням, особливо Олег, який повірив мені і відмінив проведення тесту ДНК.
Зараз нам досі нелегко, адже люди постійно дивляться на нас і нашого малюка і задають сто тисяч питань, або ж перешіптуються таємно. Раніше нас це дуже ранило, а тепер стало зовсім байдуже. Кожному не поясниш.
Ми дуже любимо нашого сина і цього вистачить для щастя в нашій сім’ї, а всі решта нехай дивляться під своїм носом.
