Коли мама народжувала мене, то пологи виявились складними для неї. Отож і відійшла вона у засвіти, навіть не потримавши мене на руках. Батько ще коли дізнався про вагітність мами обірвав із нею всі контакти і після мого народження не цікавився моїм життям.
Тому і ростили мене бабуся з дідусем. Вони старались дати мені все тільки найкраще і я неймовірно це ціную.
Тепер я навчаюся в університеті, живу у іншому місті і кожного дня обов’язково телефоную бабусі, аби дізнатись, як її справи, як здоров’я. Не так давно не стало дідуся, тож я могла уявити, як самотньо і сумно старій саменькій у домі.
Кожного дня я думаю про те, як їй важко там одній. За три роки навчання я рідко пропускала якісь вихідні, щб не кататись до неї. Завжди після занять сідала на електричку і прямувала до улюбленої. Кожен раз руки забиті пакетами із продуктами, бо знаю, що бабуся ніколи зайву копійку на себе не витратить. Майже всю пенсію економить та все кудись відкладає. Я вже втомилася пояснювати їй, що немає сенсу зараз собі в чомусь відмовляти і складати ті гроші.
Ось на минулому тижні мені зателефонувала подруга і розповіла те, що мене прямо шокувало. Виявилось, вона бачила, як моя бабуся мила наш під’їзд у формі прибиральниці. Чесно, то я навіть розлютилась. Людина на старості літ ледве ноги може переставляти і влаштовується прибиральницею. Вона ж завжди має пенсію, я стараюсь допомагати. Для чого іти аж на такі міри?
На вихідних я, як завжди, приїхала додому. Не встигли ми сісти за стіл, як я почала цю розмову. Бабуся спочатку намагалась мене переконати, що це була не вона, що подруга її з кимось сплутала, а потім зрозуміла, що викрутитись не вийде і розповіла все як є.
На очах старої проступали сльози. Вона говорила, що з дитинства її вчили покладатися лише на себе і свою працю. Батько завжди казав, що не можна ні в кого позичати гроші і приймати від когось теж. Тому що зі сторони це виглядає як жебракування.
Нещодавно бабуся зрозуміла, що на її ліки і оплату комунальних іде занадто багато взимку, відкласти вже майже нічого. Тому і вирішила піти заробити, аби завжди щось було «на чорний день».
Бабуся переконувала мене, що робота зовсім не важка і вона ще повністю здатна її виконувати. Мені не залишалось іншого виходу, як взяти з неї обіцянку, що як тільки вона стане відчувати втому чи погіршення стану здоров’я, то піде і ніколи не соромитиметься попросити у мене коштів.
Я старалась донести рідній, що мій головний обов’язок допомагати їй, адже вона стільки віддала для мене. Настав час віддавати щось взамін.
