Коли я дізнався, що мій батько, працівник поліції в минулому, накупляв якоїсь дурниці через шахраїв, то мені аж стало незручно. Було страшенно шкода відкривати старенькому очі на таку аферу.
Тато розповів мені, що до нього приходили якісь люди, запропонували пояс для спини. Він мав гріти та масажувати проблемну зону. Там таку розповідь про товар розказали, що в мене слів не було. І американських вчених, і швейцарських лікарів приплели. Загалом, не пояс, а зцілення.
За таку дурницю батько віддав майже усю пенсію, хоча сам по собі ніколи таких дурних покупок не робив. Не встиг той чудо-пояс попрацювати декілька днів, як все перестало працювало.
Наступні дні батька прямо таки підкидало від образи та злості. Не стільки грошей було шкода (хоча і їх теж), скільки того, що він переживав через втрату професійного відчуття. Старий подумав, що уже ні до чого не здібний, якщо ось так легко повівся на провокацію. А тепер уже нічого не повернеш, і нікому не поскаржишся.
Минув рік. Про цю ситуацію ми майже забули, тому що я знав, як боляче татові знову буде згадувати про такий досвід. В той день я захворів і не пішов на роботу. Аж раптом у двері квартири хтось постукав, хоча ми нікого не чекали.
Коли татко відчинив двері, то я почув знайому історію. Знову прийшли аферисти, які хотіли якнайшвидше і якнайбільше непотребу «втюхати» людині похилого віку. Я був шокований, коли почув, що він запрошує незнайомців до хати, аби про товар детальніше послухати.
Я подумав, що він знову повівся, тому вийшов із кімнати. Коли наблизився до зали, то побачив, що розлючений батько підняв свій ціпок і як почав молотити ним по тих людях. Потім вже він сказав мені, що впізнав тих самих «продавців», які приходили до нього тоді.
Через кілька хвилин у нашій квартирі уже була поліція. Ми написали заяву, а поліцейські сказали, що вже не раз старі люди приходили зі скаргами на таких шахраїв. Мій батько був щасливим, що нарешті зміг стати хоч чимось корисним суспільству на старості літ.
