Коли я навчалась на третьому курсі університету, то дізналась про те, що вагітна від свого хлопця. Тоді ми були разом вже більше ніж два роки, але обом було по 19. Такий розвиток подій не дуже тішив нас обох, адже поки що в планах точно дітей не було. Але я щаслива хоча б через те, що Андрій знайшов у собі мужність, аби вчинити як справжній чоловік і покликати мене заміж. Так і народився наш син у повноцінній сім’ї.
Було важко, але якось та ми й закінчили навчання, отримали дипломи бакалаврів. Чоловік відразу пішов на роботу, а я сиділа вдома із дитиною. Всі ми проживали у квартирі, що залишилась Андрієві у спадок від дідуся.
Коли наш син підріс, то я прийняла рішення шукати якусь роботу, не буду ж вічно вдома сидіти. Щоправда, такому рішенню не дуже зрадів Андрій, він думав, що я буду завжди вдома їсти готувати і прибирати, а не працювати.
Мене роль клятої домогосподарки не влаштовувала, тому через кілька місяців я уже працювала менеджером у одному із офісів. Там то і сталось те, чого я ніколи й подумати собі не могла.
Річ у тім, що до нестями я закохалась у свого шефа. З часом ще і зрозуміла, що наші почуття взаємні. Він не раз приносив мені приємні подаруночки, а згодом і запрошував до ресторанів. Я змогла грамотно все це провертати за спиною чоловіка. Мені було неприємно його ось так обманювати. Але ж серцю не накажеш.
І все, що я могла зробити на той момент – зізнатись йому. Та на таку реакцію я ніколи в житті не могла навіть сподіватись. Він сказав, що прощає мені цю зраду і пропонує переїхати із ним у інше місто, щоб почати усе спочатку.
Я, звичайно, погодилась, адже відчувала себе винною і хотіла зберегти сім’ю. На новому місці у нас народилась донька. У мирі і злагоді у нас минуло щасливих 5 років. Але в один момент все перервалось, коли на порозі дому з’явилась якась жінка і сказала мені, що чекає дитину від мого Андрія.
Виявилось, їхній роман розпочався ще коли ми приїхали сюди. Я повірити не могла, що коханий ось так вирішив мені помститися.
