Вже декілька років я працюю у маленькому вагончику, де готуємо всіляку вуличну їжу. Це і хот-доги, і бургери, і шаурма, і сосиски в тісті, і біляші, і багети, і тому подібне. Клієнтів завжди дуже багато, адже в нас хороше місце розташування: поряд з корпусами університету.
Саме закінчувалась перерва, коли моя колега обслуговувала останніх клієнтів. Я вирішила, що вже можу вийти на вулицю та трішки подихати свіжим повітрям. У нашому кіоску було аж надто спекотно.
Коли я надумала повертатися назад, то почула крик якогось хлопчика. На вигляд йому було років вісім. Невідомий чоловік тягнув його за руки, а той верещав та виривався що було сили. Він кричав, що це не його тато і просив допомоги, тож всі перехожі оглядалися.
Кривдник збентежився тим, що до нього викликано багато уваги, але не перестав тягнути хлопця. За кілька метрів від місця подій стояла невелика компанія хлопців, що пили каву. Я їх прекрасно знала, бо неодноразово вони приходили по перекус. Навчались хлопці, на скільки мені було відомо, на фізкультурників.
Зволікати вони не стали, відразу побігли до чоловіка, аби вирішили ситуацію. Він покинув свою справу і почав розмовляти із хлопцями. Мені не було чути ні слова. Але я бачила, що зав’язалась суперечка. Хтось кудись уже телефонував, розмахували руками. Оскільки студентів було семеро, то вони обступили незнайомця, аби він не зміг втекти.
Не знаю, яким був діалог, але раптом почалось щось дуже цікаве. З автомобіля поряд вибіг чоловік, почав махати руками і щось кричати. Я подумала, що це спільник, але раптом вибіг дядько із камерою. Вони показували хлопцям документи, ті засміялись, потиснули руки і пішли геть.
Коли студенти проходили біля мого кіоску, то я запитала, що там трапилось. Мені розказали, що це були журналісти, які проводили соціальний експеримент для телевізійної програми. Вони хотіли вияснити, чи відгукнуться люди на викрадення дитини.
Але їхній експеримент ще трішки і вийшов би за рамки. Адже хлопці вже були готові набити морду кривднику. Якби тільки не з’явився той чоловік із камерою.
Я і сама була приголомшена такою подією. Це ж треба таке придумати. Але радує, що дійсно є такі сміливі хлопці. Адже дійсно зараз багато стається зла, а ніхто і заступитись не може.
