Одного ранку вихідного дня чоловік за чашкою кави вирішив повідомити мене про те, що збирається піти із сім’ї. Наше розлучення затягнулось на місяці. Спочатку ми довго і нудно займалися поділом майна, потім Юра все не міг знайти, куди то йому податись жити. Багато варіантів дивився, але такого, щоб і за ціною, і за умовами підходило, то не знаходилося.
Коли він нарешті знайшов ту квартиру, яку потрібно, то відразу зібрав свої речі і переїхав. Але все одно постійно скаржився, що все йому там не так. В першу чергу йому не подобалось планування і ремонт, потім місце розташування і навіть сусіди. Мало не кожного дня я отримувала дзвінки від нього із різними запитаннями. То питав, як правильно прати, то як правильно запікати картоплю. Загалом, приводів було безліч. От під час таких розмов він і жалівся на всіх і все.
Але мене це геть не веселило і не задовольняло. Всі ці слова звучали так, ніби це моя вина, що там щось його не влаштовує і він змушений бути в умовах, які не подобаються. Але ж зовсім не я на розлучення подавала.
Ось в такій атмосфері і минуло п’ять місяців. Самі знаєте, що за такий час від людини можна відвикнути, забути, розпочати нове життя, але колишній не давав мені його забути. Він телефонував по декілька разів на день. Він цікавився геть усім, що відбувається у моєму житті, згодом і взагалі став приходити у гості. Так само для таких візитів придумував сотні причин. Одного разу взагалі посеред зими приїхав по літні сандалі.
Я чомусь почала думати, що таким чином Юрій намагається налагодити наші стосунки та повернути все до того, як воно було. Та тоді я глибоко помилялась. Він хотів не мене повернути, а турботу, увагу, яку я йому приділяла.
До мене такий висновок дійшов лише після шести місяців такої невизначеності. Тоді я побачила його анкету на сайті знайомств.
Я сама для себе зрозуміла, що ось ці зв’язки із минулим ні до чого доброго не призведуть. Якщо вже ми так вирішили, то потрібно все відпустити і більше до цього не повертатися. Все одно нічим хорошим це не закінчиться. А своїх емоцій та часу шкода.
Зараз мені дуже важко, бо чоловікові потрібна якась турбота і неважливо чия. Він постійно в активному пошуку, а я тільки розрада поки цей пошук неуспішний. Я ж ще ситуацію не відпустила і постійно страждаю. Можливо, почуття не закінчились і я боюсь, аби вони не потягнули мене назад.
