Я працюю у місцевому притулку для тварин. Свою роботу дуже сильно люблю.
Ще змалечку підгодовував вуличних котенят та цуценят. Раз у раз приносив додому цуценятко чи кошенятко. У нас вдома жив колись один собака і двоє котів.
Зараз я вже дорослий та маю собаку і кота.
Якось в нашу організацію зателефонували з автостанції. Працівники якої сказали, що почули дивне скавучання та коли вони пішли на звук, побачили, що у смітнику лежить цуценятко. Воно дуже сильно змерзло, було дуже холодним і втомленим. Пролежало там цілу ніч.
Знайшла його продавчиня, яка прийшла відкривати свій магазин та почула скиглення. Жінка звернулася до працівників автостанції.
Ми відразу приїхали на автостанцію та побачили цуценятко. Обігріти його та повезли до себе в притулок. Ветеринар Марія його оглянула, але в притулку цуценя не залишилося. Воно так припало до душі нашому ветеринару, що дівчина вирішила забрати його собі.
Як потім розказувала Марія, спочатку цуценя дуже сильно боялося. Хоча воно вже її знало, проте на новому місці йому було важко адаптуватися. Дівчина впустила його в коридор, а воно так і залишилося стояти на місці. Марія раз у раз його підгодовувала та доглядала за ним. Лише на третій день цуценя уже бігало по квартирі, а на четвертий вони разом ходили гуляти. Марія назвала цуценя Шарик.
Через рік після цієї події ми усім притулком зробили для Шарика подарунок, купили йому спальне місце з м’якою подушкою.
Зараз Марія приходить на роботу зі своїм улюбленцем. Від замученого та кволого цуценяти не залишилося й сліду. Це дуже веселий та грайливий песик. Так змінюються домашні тварини, яких люблять. Цуценяті пощастило, що його вчасно знайшли та врятували.
