Моя свекруха більше любить онука від своєї доньки, а від мене геть ні. І я зараз розповім чому.
Цього літа свекруха їздила в Карпати на відпочинок. Вона взяла з собою Даню, сина своєї доньки, але коли я попросила взяти і мого Ромчика – вона відмовилась.
“Чому ви самі не відвезете дитину на відпочинок?” запитаєте ви. “Тому що в нас зараз не має на це змоги” відповім вам я. Ми взяли минулого року кредит на автомобіль. Виплачувати його будемо ще три роки. А в реаліях сьогодення це ще важче, ніж раніше.
Та й взагалі, обґрунтування свекрухи було таким:
– Роман молодший і я не зможу впоратись з двома дітьми, один з яких малий та вередливий(між Ромчиком та Банею рік різниці). І взагалі, моя Алла виховує сина сама, а ви обоє працюєте та можете самостійно заробити на відпочинок.
Я ж не просила її оплатити все. Ми хотіли заплатити за відпочинок сина з власних заощаджень. Ми не мали змоги саме відвезти дитину на відпочинок.
Проте свекруху було не переконати. Тому вона поїхала лише з Данею. Ромчик провів все літо вдома, в квартирі, час від часу бавлячись з друзями. А свекруха з Данею приїхали щасливі, засмаглі та відпочивші.
Саме тому я вважаю, що свекруха просто не любить дитину від свого сина, бо Ромчика народила я. Як там кажуть? “Дитина від невістки – не рідний онук”? Певно так думає моя свекруха.
