Вже понад шість років я працюю дизайнером у одній із фірм нашого міста. Компанія наша не дуже велика, всього нас в офісі працює п’ятнадцять співробітників. Наша керівниця – це така жінка, що одним поглядом може перетворити у попіл. Настільки серйозних та строгих до роботи людей я ще в житті своєму не бачив. Коли влаштовуєшся на роботу, то отримуєш цілий список правил, і якщо не виконуєш їх, то будь готовим залишитися без роботи або мати штраф на кругленьку суму.
Всі ці роки я і колеги дуже боялися Вікторію Альбертівну. Я завжди оминав її десятою дорогою, аби навіть увагу не привертати. Сто разів обіцяв собі, що звільнюсь в наступному місяці, але поки не знаходив іншу хорошу роботу, то не бачив сенсу втрачати гроші.
І ось одного ранку Вікторія Альбертівна до себе покликала мого колегу. Ми всі сиділи як на голках, коли Роман не виходив звідти понад годину. Коли таки ми побачили його, то чоловік виглядав так, ніби на нього відро з окропом вилили. Кожен поспішав поставити питання, дізнатись, що там було і що сталось. Адже всі знали, що Рома хороший спеціаліст і складно уявити, чим він міг не догодити керівництву.
Річ у тім, що декілька днів тому сестра Романа потрапила у ДТП і тепер знаходиться у лікарні. Коли про це дізналась від сторонніх людей Вікторія Альбертівна, то покликала працівника, аби дізнатись деталі та допомогти фінансово, адже гроші на операцію були потрібні, як ніколи.
Крім грошей, вона відправила Рому у відпустку і побажала, аби сестра скоріше приходила до тями, а хлопець повертався до фірми.
Зараз Роман цілодобово сидить в лікарні, він турбується про сестру сам, оскільки батьки уже відійшли у засвіти. Операція пройшла успішно і скоро їх уже виписують. Ми були шоковані, коли дізнались, що Вікторія Альбертівна врятувала життя молодій дівчині. І про це у неї навіть ніхто не просив.
Ніколи б в житті я не подумав, що ця стальна жінка може бути такою доброю та чуйною глибоко в серці. Тепер ми зрозуміли, що насправді вона хороша жінка, яка одягає маску непохитної леді.
