Ми з Миколою зустрічалась три роки. Одного дня я дізналась, що вагітна. Коли я сказала про це своєму молодому чоловікові він був засмучений, адже у його плани не входила дитина. Він покинув мене і я залишилась сама. Добре, що мої батьки дізнавшись про вагітність і підтримали мене, а то я не знаю, щоб я тоді робила.
Мені тоді було лише двадцять років. Я переїхала жити до батьків і вони коли я народила дочку допомогли мені її виховувати. Через два роки я познайомилась з хлопцем на сайті знайомств. Він мені дуже сподобався і ми з ним почали листуватись. Через деякий час він прилетів в Україну. Ми були щасливі разом. Ми кожного дня бачились і мріяли про спільне майбутнє.
Я увесь свій вільний час проводила зі своїм кавалером, а про дочку я забула. Одного разу він мені освідчився і запропонував переїхати жити до нього у США. Джеймс мені сказав, що він одружиться зі мною лише за однієї умови: я повинна була залишити свою дочку з батьками. Він вважав, що вона нам буде заважати.
Я мала декілька днів, щоб подумати і сказати йому свою відповідь. Я вагалась, але дуже хотіла влаштувати своє особисте життя.
Я погодилась і ми купили квитки на літак. Мені було соромно сказати батькам, що я збираюсь покинути свою дитину. Тому в день від’їзду я тихенько спакувала свої речі і поїхала в аеропорт. На столі у кухні я залишила листа для батьків з поясненням.
По дорозі у аеропорт я згадувала свою дитину і уявляла, як вона плакатиме коли я не прийду ввечері додому. Я старалась знайти для себе виправдання. Я думала, що можливо через деякий час Джеймс змінить свою думку і дозволить мені забрати дочку. Я знала, що мої батьки добре дбатимуть про онучку.
Але раптом я зрозуміла, що я втрачу найціннішу людину у своєму житті. Я не буду бачити, як росте моя донечка і не зможу обійняти її. Я попросила таксиста повернути назад і поїхала додому. Я зайшла у квартиру і одразу пішла у кухню. Я узяла лист і викинула його, а потім пішла у дитячу кімнату і обняла донечку.
Моїй дитині уже вісім років і я дуже щаслива, що тоді залишилась з дитиною. Зараз моя дочка ходить до школи, а я працюю на хорошій роботі. Навіть і не хочу згадувати, те як я колись думала над тим, щоб покинути свою дитину.
