Звуть мене Карина і росла я все життя у доволі звичайній родині. Великих статків ми не мали, тому для того, аби нас забезпечити, батьки постійно пропадали на роботі, економили копійку до копійки, а я в той час сама з молодшим братом справлялась.
Потім я закінчила школу і потрібно було обирати університет. Довго я думала над майбутньою професією, батьки дозволили самостійно вирішувати, ким я хочу бути і за це я їм зараз дуже вдячна. Ще на третьому курсі я змогла знайти роботу і уже непогано заробляла собі на життя.
Коли я отримала диплом, то пішла на роботу на повний робочий день. Зарплатня була досить високою, а з часом ще і отримала підвищення. Тому за шість років і змогла придбати собі невеличку квартиру. Крім того, про батьків я ніколи не забувала і допомагала, як тільки була така можливість.
Саме тоді підріс мій брат. Він також постав перед вибором університету. Та його бали після тестування не дуже то й дозволяли щось обирати, тому що вони були нижчими ніж у інших і єдиним варіантом залишалась лише платна форма навчання.
Я не хотіла, щоб Артем залишався в селі та коровам хвости крутив, як часто казав мій батько, тому і запропонувала оплачувати його навчання.
Поки брат навчався, то я знайшла хлопця, через кілька років ми одружились і я завагітніла. Витрати стали значно більшими, тому уже і допомагати стільки фінансово своїм батькам я не могла. Тепер могла назбирати кошти лише на навчання Артема.
Але цього він аж ніяк не цінував. Він не думав про навчання, не думав про роботу, не думав про нас, в голові одні гулянки, дівчата, відпочинки. Кожного семестру він ледве закривав сесію, а вигнати то ніхто не виганяв, оскільки платників рідко коли виключають.
Я ніколи не могла подумати, що з мого маленького милого братика може вирости такий нахаба. Кожних вихідних він телефонував мені і просив дати йому грошей. Спочатку я і давала, а потім подумала, що тільки гірше роблю.
Рідний брат ставиться до мене, як до кредитки, а це геть ненормально.
Востаннє, коли він прийшов і попросив кошти, які нібито потрібні були для того, щоб закрити сесію, то я рішуче сказала «ні». А натомість порадила Артему знайти підробіток і хоча б на особисті потреби заробляти самостійно. Він дівчат на побачення водить, а спонсорувати все це маю я з якогось дива.
Але брат так різко на це відреагував, що я аж перелякалась. Я ніколи не бачила його таким сердитим. Тоді до мене й дійшло, що нікому не можна вгодити, бо рано чи пізно тобі сядуть на шию.
У його віці я заробляла сама і допомагала ще батькам. А брат на четвертому не може сам собі кави купити.
