Люди кажуть, та і я, напевно, погоджуюсь, що у розлученні завжди винуваті обоє. Але те, що вся наша родина совалась по судах ще довгий час, не може мене не засмучувати.
Не хочу розповідати передісторію, просто розпочну з того, що коли ми з Альоною подали заяву на розлучення, то вона заявила мені, ніби планує відсудити у мене половину нашої квартири. В той момент я не тямив себе від люті, адже всі прекрасно знали та усвідомлювали, що житло я купував суто за свої гроші. Ні дружина, ні її батьки нічим мені не допомагали. Все, що її пов’язує з тим житлом, то це проживання у ньому протягом трьох років. А тепер, бачте, вона відсудить у мене частину трикімнатної квартири в центрі міста.
Коли я почув ці гучні заяви, то навіть сперечатись не став. Нехай та навіжена платить гроші за судовий збір, нехай витрачає нерви. А все заради того, щоб я в кінці всього цирку побачив її принижене обличчя, коли отримає нічого. Річ у тім, що у мене вже була одна дружина. При розлученні ми так само витратили декілька років на суд та розбірки. У Каті був хороший адвокат, тому вона таки змогла обдурити мене та щось собі урвати.
Але і теж не скажеш, що дуже пощастило їй, тому що більшість отриманого вона мусила віддати адвокату. Не встиг я оговтатися від цієї історії, як доля мене закинула у нове ярмо.
Коли ми з Альоною почали зустрічатись, то я був переконаний, що більше ніколи не повторю своїх помилок. Людям довіряти страшно, тому я ніколи й не відкривався нікому, окрім матері, яка ніколи не образить, не обмане та не зрадить. Коли ми одружувались, то я квартиру переписав на маму та свій бізнес теж. Тому моїй другій дружині нічого не світить. Та вона поки про це все не знає.
