Такою ображеною та сердитою Катерина не була вже давно. Вранці чоловік її і доньку просто виставив за двері квартири. Понад чотири тижні він вимагав, аби вона з’їхала від нього. Та куди жінці податись? Кому вона потрібна?
Ні житла, ні роботи, а дитині всього лише два рочки. Якби ще була сама у себе, то щось придумала і так не переймалась із цього приводу. А тут же відповідальність в першу чергу за своє чадо.
Як взагалі Олег міг так вчинити? До всього того ще й додав, що Злата не від нього. А жінка точно знала, що говорить він так, аби зачепити за живе. Вона була переконана, що у чоловіка давно є коханка, от він і знайшов привід, аби якнайшвидше із нею бути.
Не встиг Олег виставити дружину за двері, як почав замки відкручувати, аби нові поставити. Навіть не став чекати, коли Катя все позбирає до купи. Сказав, щоб скинула свою нову адресу повідомленням і він сам усе завезе.
Коли Катерина вийшла на вулицю, то й не знала, в яку сторону поглянути та податися. Вона помітила, як жіночка похилого віку все хоче дорогу перейти, але ніяк не наважується. Напевно, думає, що не встигне, чи її не помітять. От і вирішила Катя їй допомогти. Все одно ж поки нікуди йти.
Бабуся була дуже вдячна небайдужій дівчині. І відразу поцікавилась, чому на ній лиця нема. Катерина і подумала, що якщо поділиться своїм горем, то відразу на душі легше стане. От вони йшли вулицею, розмовляли, ділились своїми переживаннями.
Коли Катерина усе розповіла, то бабуся запропонувала піти до неї. А далі можна щось і придумати, якщо дах над головою є. Увечері до старої приїхав у гості син. Всі разом вони попили чаю. Як тільки дівчина розповіла свою історію, то Юрій запропонував їй роботу секретаря в своїй компанії. І це було як ніколи доречно.
До цього часу Катя проживає у бабусі Наді. Донечка відвідує садочок, а жіночка так звикла до дівчат, що вже свого життя без них не уявляє. Дівчина багато працює, економить. Нещодавно їх розлучили і колишній вже навіть приходив миритися. От тільки кому він зараз треба?
