З Борисом ми зустрічались понад два роки. Наші стосунки були просто як у романтичному фільмі. Хлопець мене любив, на руках носив і балував. Я відчувала себе принцесою. Ми чудово порозумілися, навіть попри вік, адже кавалер був старшим від мене на вісім років.
Та коли я повідомила про те, що ношу під серцем дитину, то Боря став непізнаваним. Я не могла зрозуміти, у чому справа. І поки я думала, то чоловік уже запропонував мені стати його дружиною через всім відому причину. Я погодилась.
Ми проживали у квартирі Борі. Його батьки були дуже щасливі, що у них з’явилась невістка, а зовсім скоро і внучатко буде. Постійно свекруха казала мені, що завжди мріяла ще й про донечку, а Бог дав їм тільки одного сина. І через деякий час я дійсно стала свекрусі і свекрові рідною. Вони навіть стали називати мене «донею».
Поки я виховувала дитину і цілодобово сиділа вдома, то Борис став часто пропадати на роботі. Він навіть не міг відповісти мені на повідомлення чи дзвінки, поки я переживала. Потім траплялось, що чоловік і зовсім не приходив на ніч. Я стала помічати, що він ховає від мене телефон, постійно носить його з собою і кладе на стіл екраном вниз. Наші сварки були безкінечними, а моє терпіння помаленьку закінчувалось. Складалось враження, що ми просто сусіди, а не подружжя.
Сталось те, чого я найбільше боялась. Борис прийшов та заявив мені, що планує подавати документи на розлучення. Причиною такого рішення стала інша жінка. Це не мало б мене дивувати, бо я давно про щось підозрювала, але ці слова чомусь розбили мене остаточно і я ридала не зупиняючись.
На наступний день почалось найцікавіше. Свекруха переконувала мене, що їхній син ще одумається і ми будемо щасливі. А свекор кричав на Бориса та погрожував, що в їхню квартиру він більше не зайде. Її він одразу після нашого розлучення перепише на внука. Сварка ні до чого хорошого не призвела і Боря просто грюкнув дверима та пішов з дому.
Через кілька місяців нас таки розлучили. Чоловікові призначили виплату аліментів, а батьки його дотримались свого слова та таки написали заповіт на ім’я мого сина. Я з’їхала до своїх батьків, проте із колишніми свекром та свекрухою спілкуватись не перестала. Кожних вихідних ми з Дениском приходимо у гості і я рада, що маю таку підтримку.
