Тільки нещодавно Вікторія Альбертівна вирішила покинути роботу та піти на заслужений відпочинок. На пенсії вона вже давно, от тільки залишити своє місце ніяк не могла. Річ у тім, що ще хотілось своїх діток прилаштувати, які досі двоє не могли до ладу стати на ноги.
Старшому Марку доводилось виплачувати кредит за квартиру, а донька вирішила більшу квартиру купувати і кошти потрібні для доплати. І кожен до матері приходив за допомогою. Так вона на себе і на дітей ще довго тягнула. А останнім часом вони перестали жінку тривожити, от вона і вирішила, що може грошей заощадити.
Коли вдалось зібрати трохи фінансів, то Вікторія Альбертівна вирішила, що тепер можна почати жити тільки для себе. Вона завжди мріяла, що на старості літ хоча б відвідає улюблені країни, буде подорожувати й по Батьківщині. Коли жіночка ішла на пенсію, то зібрала всіх найближчих людей на святкування. Прийшли і діти, і друзі, і колишні колеги. І от підвелась говорити перший тост донька пані Вікторії:
– Матусю, ну от ти і будеш тепер весь час вдома. Ми раді, що ти зможеш відпочити, внуків більше бавити, чим і нам допомагати. Тож цей вихід на пенсію – значне полегшення для нас всіх. Наші дітки і тобі сумувати не дадуть, це вже точно.
Жінка мало канапкою не подавилась. Такого вона точно не очікувала почути. Звісно, вона любила внуків і хотіла проводити із ними час, але цілодобово няньчитись із ними точно не мала на меті. Внуків у неї аж п’ятеро, і навіть якщо бавити їх по черзі, то відпочинку ніколи не буде. Батьки народили їх для себе, тому нехай самі і ростять.
Хай там що, але Вікторія Альбертівна на таку авантюру погоджуватись не планує. Цього періоду вона чекала все життя і марнувати його не збирається, нехай діти і ображаються, якщо не можуть зрозуміти.
