Не так давно ми дізнались, що бабуся заповіла мені і братові свою квартиру до того, як відійшла у засвіти. Отож права на неї тепер ми отримали рівні. Спочатку там проживав тільки Тарас, оскільки він навчався в тому місті і потрібно було десь зупинитися. Я в той час вчилась у столиці.
Нещодавно Тарас зателефонував мені, аби розповісти радісну новину. Річ у тім, що їхня фірма розширюється і за кордон, тому його, як одного із найкращих співробітників, хочуть відправити працювати в Польщу.
Довго брат думав про це, адже не хотів покидати звичне життя. А потім подумав, що поки його тут нічого не тримає, то можна пакувати речі та їхати у нове життя. Але тепер постала проблема із житлом, що залишилось від бабусі. Ми домовились, що вирішимо це питання разом при живій зустрічі. Тому на вихідних і зустрілись у нашому улюбленому кафе.
Загалом, відразу Тарас запропонував мені продати житло та поділити гроші порівну. Та я розуміла, що скоро закінчу університет, виселюсь із гуртожитку і не матиму даху над головою. Отриманих грошей не вистачить на власну квартиру, а збирати я буду довго і нудно. Та й продамо ми її дуже дешево, бо брат хоче зробити це швидше. Йому то все одно на ту різницю, а мені кожна копійка дорога.
Неочікувано для нас обох, ця тепла зустріч завершилась конфліктом. Брат хотів гроші, я не хотіла продавати квартиру. Домовились, що за той місяць, який Тарас буде ще тут, я віддам йому кошти за половину квартири.
Тоді я почала брати у борг кошти у всіх, в кого тільки могла. Мені довелось очі у Сірка позичити, аби назбирати потрібну суму.
І от від тих подій минуло цілих вісім років. Я встигла вийти заміж та народити сина. У бабусиній квартирі ми з чоловіком зробили якісний ремонт та й проживали собі спокійно. Допоки одного разу мені не зателефонував брат. Він сказав, що повертається на Батьківщину і я мушу дати йому його кімнату.
Ми з чоловіком були шоковані. Яку кімнату, якщо за половину квартири я все виплатила йому ще тоді? Я подумала, що він просто забув про цю домовленість, тому нагадала. Та він почав мені розповідати, що фірму за кордоном закривають, він втратив роботу, а тепер навіть повернутися немає куди. Я й сказала, що дозволю пожити братові у нас, поки він не влаштується на нову роботу і не орендує тоді собі житло.
Та Тарас до такої заяви поставився із обуренням. Він заявив, що квартира взагалі залишалась для нас обох, тому я не маю права командувати. Мій чоловік уже кипить від люті і попереджає, що якщо ми зараз не поставимо брата на місце, то далі він нас ще й на вулицю викине.
