Мої батьки наразі уже обоє на пенсії. За своє життя вони трудились багато, адже хотіли, аби ми із сестричкою мали лише все найкраще. Раніше нашій сім’ї доводилось складати кожну копійку та заощаджувати на найменших дрібницях. Мама і тато прикладали багато зусиль, щоб і освіту ми отримали, як всі людські діти. А ми віддавали шану та старались не багато витрачати, не обтяжувати рідних.
Та час минав. Ми росли і вже обоє позакінчували навчання. Після університету я вийшла заміж та переїхала у місто до свого чоловіка. А згодом і мої батьки наважились купити квартиру та переїхати із свого села до міста. Я тільки тішилась, бо тепер мені допомога із дитиною під боком була.
В моєї сестри із шлюбом от щось відразу не заладилось. Вона завжди була у нас дещо егоїстичною та впертою. Тому із Вадимом довго жити не змогла. Через кілька років вони розлучились і залишилась сестра сама із двома дітьми.
Пізніше із своїм чоловіком розлучилась і я, бо він мені зрадив із колегою по роботі. Із його квартири я, звичайно, з’їхала до батьків. А через рік вони отримали в спадок квартиру від сестри мами, що не мала діток, і вирішили переїхати туди, а мені залишити цю двокімнатну квартиру.
Тоді почалось найцікавіше, адже Люда переїхала до батьків і почала їх налаштовувати проти мене. Та довго жити там вона не змогла, вирішила, що всі її дратують і все їй не так. Тоді вона витягнула із батьків всі заощадження, забрала чимало у колишнього чоловіка, нібито для дітей і купила собі окреме житло.
Мене просто розірвало від люті. Якось все зовсім вийшло несправедливо. Ми ж нібито однакові доньки, але комусь новеньку квартиру в новобудові, а комусь стару халупу без будь-якого ремонту.
