Мого чоловіка звуть Василь. І проживаємо ми з ним у селі, тут оселились ще замолоду.
Самі розумієте, що в селах працевлаштування немає, тому доводиться Васі їздити працювати до міста, а я в цей час сама на господарстві. Щоб ви собі розуміли, воно у нас велике. Ми маємо і корову, і коня, і курей, і качок, і гусей. Загалом, роботи вдосталь. Все це мені доводиться виконувати самій. Діти часто допомагають, коли зі школи приходять. Але ж це вже після обіду.
Я не знаю, як воно є насправді, але часто мені і знайомі, і сторонні люди говорять, що виглядаю набагато молодшою, ніж є насправді. Мені тридцять три роки, а виглядаю на двадцять п’ять максимум. А це ще враховуючи той факт, що я працюю, як та коняка.
Село наше мальовниче та гарне. Тому нещодавно будинок по сусідську викупила одна молода пара і почали облаштовуватись тут. Я зраділа, що тепер тут більше молоді стає.
В перший же вечір новосельчани прийшли до нас на знайомство, ми лише раді були. Так ось і зав’язались наші дружні стосунки. Минали місяці і я стала помічати якісь особливі погляди Владислава, сусіда, в мою сторону. Щоб уникнути всіляких незручностей, я намагалась не залишатись із ним наодинці, раптом що.
Мені хотілось розповісти про свої підозри чоловікові, але не хотіла, аби це здалось самозакоханим, приписувати комусь почуття до мене.
Якось увечері заносила я молоко одній бабусі з сусідньої вулиці і поверталась додому. Тоді на моєму шляху раптово з’явився Влад, який поліз до мене в обійми, почав цілувати. І в той момент я помітила, що на нас дивиться мій чоловік, що вийшов покурити.
Василь і слова не сказав, а мовчки пішов до хати. Відтоді ми кожного дня сваримось через цей випадок, коханий перестав мені довіряти, а тепер ще й кричить, що і дітей я нагуляла.
Терпіти більше ці скандали я не змогла, тому зібрала речі і поїхала із дітьми до мами у сусіднє село. Надіюсь, Вася одумається і нарешті мене зрозуміє та повірить.
