Із своїм чоловіком я в шлюбі вже понад сім років. Одразу після весілля ми прийшли до рішення, що поки що не хочемо заводити дітей, адже потрібно спочатку пожити для себе, стати на ноги, купити житло. Так ми прожили кілька років, нібито вже все й надбали ,заробили грошей. Тоді вирішили, що поки нема дітей, то треба як можна більше відвідати країн, світ побачити.
Коли ми святкували 5 років у шлюбі, то розмова знову повернулась до вагітності. Саме після того дня почали планувати малятко. І скоро на тесті я побачила дві смужки. Ми обоє дуже раділи та поспішали розповісти всім родичам. А через вісім місяців на світ з’явився наш синок.
Неодноразово доводилось чути, що скільки б пара не була разом, та справжня перевірка почуттів – поява дитини. Я тішилась, що Вова такий чуйний і зі мною, і з нашим немовлям. Він постійно мені допомагав, змінював підгузки та вставав до малого вночі. І я вважала, що мені дуже пощастило.
Зовсім ненароком я завагітніла знову. Тоді нашому синові було лише кілька місяців. Чесно, то новина мене збентежила і я навіть не розуміла, як про це розповісти чоловікові. Та пояснювати нічого не довелось. Адже через кілька днів він і сам все зрозумів, коли мені стало недобре.
Такому ходу подій Володя не був радий. Він торочив мені, що друга дитина нам взагалі на цьому етапі життя ні до чого. Ми ледве можемо дати раду одній дитині, а тут відразу друга. Це ж і коштів вдвічі більше треба, а працює тільки він. Загалом, коханий наполягав позбутись дитини.
Та я такого допустити не могла. Тому відразу поставила чоловіка перед вибором: або народжуємо, або подаємо документи на розлучення.
Мене відпустити Вова не міг, тому через вісім місяців я знову була в пологовому. Як мене і попереджав Володя, нам стало дуже важко. Він пішов на роботу та просто фізично не встигав допомагати, а я не могла розірватися між двома маленькими дітками. Та що вже скаржитися, якщо сама обрала такий шлях?
Діти наші підростали і ставало трішки легше, проте стосунки із чоловіком ускладнювались. Я не хотіла влаштовувати йому істерики через те, що приділяє мало уваги, бо знала, як він втомлюється на роботі, аби забезпечити нас. Тому просто мовчала.
Але якось Вова відійшов до ванної кімнати, а на його екрані засвітилось повідомлення. Я ненароком глянула і побачила, що пише йому якась Матрона. Без зайвих розбирань ми розлучились. Тепер я сама із двома дітками, важко, але я впевнена, що впораюсь.
