Оксана відпочивала в свій вихідний, чоловік був на роботі, донька була в школі, цей день мав бути лише для неї відпочити.
Та в двері постукали вона пішла відкривати їх в дверях стояла жінка.
- Пам’ятаєш мене? – сказала вона
- Так – невпевнено відповіла Оксана
- Та це ж я твоя двоюрідна тітка Людмила.
- А так пам’ятаю проходьте.
Жінка увійшла до квартири, та запитала де можна поставити речі та поговорити. Оксана провела її на кухню та поставила на вогонь чайник, та вони присіли розмовляти.
- Пам’ятаю я тебе як ти була ще маленька. – сказала жінка – так ось ти ж знаєш що я з села.
Оксана кивнула та почала роздумувати, що трапилося і до чого вона веде. Адже вона б не розпочинала цю розмову просто так. Bона не могла просто зайти в гості .
- Ти пам’ятаєш мою молодшу доньку Марину.
- Ні не пам’ятаю – відповіла Оксана, вона вже давно переїхала, ще як поступила.
- ну нічого я тобі зараз покажу фото можливо згадаєш.
Людмила витягла телефон, та почала розповідати про свою “прекрасну” дочку. Як вона добре вчиться, що вона бере участь у всіх заходах в школі і взагалі дуже активна дівчинка. Оксана це все слухала, та кивала головою та думала до чого вона хилить.
- Правда ж хороша дівчинка? – раптово запитала Людмила
- Так – розгублено відповіла Оксана.
- Так ось я хотіла сказати що моя доця поступає навчатися в це місто. То могла б ти її прихистити на час навчання ?
В Оксани ледь чашку з руки не впустила.
- А що тобі ж не важко буде, вона ж хороша дівчинка.
Оксана ще декілька хвилин сиділа та нічого не могла сказати, вона думала, як таке можна було сказати.
- А я вам за те що ви її прихистили, буду надсилати передачки з села.
Оксана сіла назад на крісло з якого почала підводитися.
- Еее ні вибачайте але я тут живу не сама, в мене є чоловік та донька.
- Та вона вам заважати не буде, чоловік навіть не помітить, а доньці буде подруга.
- Ні ви звичайно вибачайте, але чому не знімати квартиру або гуртожиток?
- Ну квартира це надто дорого, а в гуртожитку надто багато люде, і не всі вони хороші, не хочу, щоб доня, жила там.
- Моя відповідь вам НІ я не буду приймати вашу доньку, нехай іде в гуртожиток, або на квартиру.
Людмила нахмурилась. допила чай та вийшла грюкнувши дверима. Я сиділа шокована, і ось так мій вихідний пішов коту під хвіст. Вечером я розказала чоловік, що сьогодні відбулося, він теж був шокований, допоміг мені зняти стрес масажем.
