Мій наречений не прийшов на наше весілля. Ні я, ні батьки нареченого не розуміли що сталося та чому немає нареченого. Я тоді була дуже стривожена, адже він мене кинув прямо у день весілля. Всі почала нервувати, ніхто не зав де він пропав. Але вже через годину до місця події прийшов його друг та дав мені записку, в якій було написано: “Я не прийду. Весілля скасовується. Знайди собі кращого та будь щасливою з ним. Вибач, ми більше ніколи не побачимось”. Ця маленька записка все зруйнувала. Я тоді дуже розізлилася. Батьки нареченого запитували у друга, який дав мені записку де сам хлопець, але друг нічого не міг відповісти, бо і сам не знав усіх подробиць.
Пройшло трохи часу. Я дізналася, що мій колишній наречений проживає разом зі своїми батьками. Я з ним більше ніколи не спілкувалася. Тоді він мене зганьбив і я не могла собі дозволити далі з ним спілкуватися. Іноді в мене були думки, щоб помститися йому. Я навіть планувала вийти заміж за його друга який приніс тоді ту записку, я знала, що подобаюсь йому. Але моя мама дуже розумна жінка і ми з нею поговорили та вона переконала мене цього не робити.
Пройшло вісім місяців і я знаю справжню причину чому тоді мій наречений так себе повів. Його більше немає. За день до нашого весілля йому прийшли результати обстеження в ких було вказано, що він має невиліковну хворобу. Він не хотів, щоб я бачила як він страждає, адже тоді страждала б і я. Він навіть своїм батькам не розповів правди, вони дізнались останніми. Про цю хворобу знав лише друг який тоді приніс записку, а зараз віддав мені ще одного листа з прощальними словами. Трохи згодом хлопець розповів, що колишній наречений постійно запитував про мене. Він хотів мене побачити, поговорити, але не дозволив цього собі. Тоді б я ще більше страждала. Я до цього часу не прочитала лист. Мені важко. Він так і лежить у моїй шухляді та чекає коли я зможу відкрити його.
