Ми разом з чоловіком були десять років. Лікарі сказали, що я не зможу мати дітей, тому їх у нас немає. Але я не вважала це проблемою, бо кохала свого чоловіка понад усе.
Напевно, саме це стало моєю помилкою – я занадто сильно кохала його. Моя любов о нього була настільки сильна, що я навіть взяла його дитину, яку народила інша жінка.
Я вже давно знала, що він мені зраджує, та я ніколи навіть не дивилась на інших чоловіків, я була йому вірна та разом з тим відчувала, що стати матір’ю та самій народити мені не вдасться.
Коханий зраджував з жінкою, яка мала багато грошей. Вона завагітніла і сказала про це Володимиру, та він навіть не думав йти від мене до неї.
Пологи були складні, і дитину вдалося врятувати, а жінку ні. Оскільки її батьків давно вже немає і чоловіка теж, то дитину забрав мій чоловік. Він прийшов з дочкою додому. За документами – це наша дочка. Злату я любила як свою дитину.
Та мій чоловік на цьому не заспокоївся. Вже за два місяці він повідомив, що має іншу жінку та йде від мене до неї. Тяжко йому з дочкою, вона плаче вночі й він не може виспатися.
А що я? Для мене Злата взагалі чужа, але я піклуюся про неї.
Нас швидко розлучили. Мій колишній чоловік навіть жодного разу не зателефонував аби запитати як я чи його дочка. Я дуже важко це переживала. Ось так! Мені зраджували та дали зовсім не рідну мені дитину та позбавили мене шансу стати матір’ю власної дитини.
Я не знаю, як я тоді впоралася, та напевно мені допомогла Злата. А якщо точно говорити, то один випадок, що стався з нею. Я її годувала і відвернулася на хвильку як вона подавилась їжею.
Вона почала плакати, кашляти й цим самим я звернула на неї увагу. Я настільки злякалася, що дитина зараз задихнеться, тому відразу зателефонувала у швидку.
Лікар приїхав та оглянув дитину і сказав, що все добре та немає причин для хвилювання. Їжа сама далі пройшла, просто дівчинка відкусила забагато. Я все одно дуже хвилювалась, тому лікар запевнив, що прийде до нас ще раз.
Він дійсно прийшов на наступний день до нас. Віктор – ім’я лікаря, який нас навідував ще декілька днів. Я його пригостила чаєм та розповіла свою історію.
Навіть не знаю як так сталося, але ми стали дуже близькі. Багато часу разом проводили, і зрештою Віктор переїхав до нас зі Златою. Злата навіть називає його татом.
Одного дня, я готувала обід і мені стало дуже зле. Віктор був на роботі. Навіть не пригадаю той день. Все, що пам’ятаю з того дня – Віктор.
Він побачив, що я лежу на підлозі коли прийшов обідати. Злякався дуже сильно. Так сильно, що навіть не зміг сам мені допомогти, тому викликав швидку.
Нам повідомили, що я вагітна. І як після цього не вірити в диво. Тепер ми будемо мати спільну дитину. Та я відчую всю радість материнства і народжу.
Ніколи не думала, що стану така щаслива, після розлучення з чоловіком, якого я колись дуже кохала.
