Мені вже за 30 і досі самотній, тому мене друзі стараються з кимось звести, спочатку ці спроби були невдалими, та одна дівчина мені дуже запала до душі, їй було 30 ми відразу знайшли спільну мову, та почали зустрічатися.
Та вже через кілька років ми одружилися, жити нам було чудово разом. Одне що вона дуже рідко розповідала про своїх рідних. Та все ж ми час від часу їздили до її батька в село.
В нього був невеликий будиночок доглянутий, мені Василь Іванович на перший погляд здавався порядним чоловіком. Він радів коли його дочка приїжджала в гості, а вона ж була навпаки досить стримана та можна навіть сказати зла.
Мати Аліни не стало дуже давно ще як вона навчалася в школі і вона росла лише з батьком. Вона не розповідала про нього багато просто казала що він. Я розумів що між ними могло щось трапитися але я в це не вмішувався.
Одного разу зателефонував до мене Василь Іванович та попросив допомоги. Це було неочікувано, я запитав чому саме до мене він зателефонував, у відповідь почув, що в Аліни був вимкнений телефон. Я поїхав в село виявляється йому стало дуже погано – серце схопило. Я телефонував в лікарні але там не було місць ніде, тоді я вирішив його відвезти до нашої квартири там було ближче до лікарні.
Ми приїхали на квартиру, коли Аліни ще не було дома.
Як тільки Аліна повернулася додому, вона була шокова
- Чому це він тут?– відразу запитала вона – нехай забирається звідси.
- Але йому погано треба до лікарні а там немає місць. Чому ти так негативно відносишся до свого батька?
Тоді Аліна розплакалася та розповіла чому вона така холодна до батька.
Він був чудовою людиною, до того моменту як не стало мами. Після цього він почав випивати, спочатку не багато, але кожного місяця ставало все менше і менше днів без алкоголю. Ставився в ті моменти до мене він дуже погано, постійна критика, та крик. Одним словом я раділа тоді коли його не було дома, а коли він не випивав це було справжнє свято. Але то ще квіточки, як тільки я закінчила школу та поступила навчатися, він мене виставив з дому з словами: “ ти вже доросла можеш і сама жити” без грошей за кишенею, добре що в той час я жила в гуртожитку, мені довелося шукати собі роботу, та повністю забезпечувати себе самій. А тато про мене навіть не згадував до того моменту коли його здоров’я погіршилося, та він перестав вживати алкоголь. А після цього вирішив “повернути” наші колишні відносини, а я цього не хочу.
Після цієї історії мені все стало зрозуміло, чому вона завжди так не хотіла їхати до батька, та її прохолодне ставлення до нього.
Нехай він залишається тут поки лікується, і як тільки йому стане краще нехай повертається до себе додому
