Чоловік дорікнув дружині тим, що вона ніколи не працювала і так ніким і не стала. Відповідь здивувала усіх присутніх за столом.
Я працюю в будівельній компанії, тому часу на відпочинок залишається мало. Майже єдиний мій друг — сусід Микола. Його дружина, Ганна, не дуже радіє, коли ми у них збираємося. А я можу частенько залишатися до ночі. Микола непоганий друг, він завжди порадить щось і підтримає. Та є у нього деякі погані звички. Серед них — тяга до алкоголю та невміння контролювати емоції після випитого.
Микола часто ображає Ганну та може дорікати їй:
— Це все на мої гроші, ти ні копійки не вклала!
Таке він говорить про дім та все, що в ньому знаходиться. Останнього разу, коли Микола кричав на неї на моїх очах, вона розплакалася.
Мені було дуже неприємно і прикро за Ганну. Коли міг, то я вставав на її захист, та мені не хотілося зайвий раз втручатися в це. Під час чергових посиденьок він знову почав ображати дружину. Та цього разу вона не збиралася просто стояти і слухати. Він кричав їй:
— На що ти сьогодні витратила мої кровні? Давай, розповідай, як вам, жінкам, живеться легко.
Після цього він схопив її за руку та якось по-злому усміхнувся. Та вона не стала терпіти, вирвалася і кинула на нього погляд, сповнений ярості. Я вирішив, що вже пора йти додому, щоб не встрявати в чергові сімейні скандали. Ганна відповіла чоловікові:
— Та який з тебе господар, нещасний.
Ганна підбігла до полички і дістала якісь папірці. Коли вона кинула їх на стіл, я зрозумів, що це платіжки.
— Подивись хоча б, хто за все платить, поки я буду збирати свої речі.
Вона витягла валізу з шафи і почала спокійно збиратися. Я подивився на Миколу, а йому наче і все рівно було, що дружина йде від нього.
— Йди, ще приповзеш назад. З чоловіками, мабуть, розважаєшся за гроші. Рахунки платить баба якась, платня за послуги, інакше ніяк.
Микола тряс папірцями перед моїм обличчям, наче щось довести хотів.
— Рахунки оплачує моя тітка. Ті копійки, що ти приносиш додому, закінчуються через день. Останні роки ми живемо виключно на її гроші. А я нічого не казала, хотіла, щоб ти залишався господарем.
— Та яка тітка, брешеш, ніколи про неї не згадувала, а ж тут на тобі.
Микола був дуже злий, на відміну від Ганни, яка спокійно збиралася вийти з хати.
— Не згадувала, через тебе. Якщо б ти дізнався, що вона багата, то все б зробив, щоб побільше витягти.
Після цього Ганна вийшла за двері. А Миколі я сказав:
— Який же ти дурень, от так сам і залишишся один.
Ця ситуація відкрила мені очі, більше ноги моєї не було у нього вдома. А він один тепер живе, та господар з нього ніякий.
