Двадцять років назад до мене підійшов маленький хлопчик та запитав:
-У вас є син?
– Не має! – здивовано відповів я.
– Це дуже погано! Усім чоловікам потрібні сини. Ви ж не маєте з ким на рибалку ходити і вдома меблі лагодити. – сказав він мені.
Він хвилину дивися на мене, а тоді запитав:
– А можна я буду вашим сином?
– А як же твої батьки?- здивовано запитав я.
– А у мене не має їх. – відповів хлопчик. – Я з дитячого будинку втік.
У той момент я думав, що у мене є уже доросла дочка і колись я мріяв про сина, але не судилось.
– Так, добре. – сказав я хлопчику.
Він підійшов до мене і обняв, я бачив, що він був дуже щасливим. Тоді йому було дев’ять років. У дитячий будинок він потрапив у два роки. Батьки Володимира померли коли йому було три місяці у автомобільній аварії, його виховувала бабуся, яка через рік і дев’ять місяців також пішла на небеса.
Він завжди мріяв про сім’ю, а життя у дитячому будинку було для нього мукою. Хлопчик декілька раз тікав, але його завжди повертали вихователям.
Я бачив як він радіє, що в нього є батько, матір і сестричка. Він поводився дуже чемно і виховано.
Моя дружина спочатку не хотіла виховувати чужу дитину, але хлопчик зміг завоювати її серце своєю любов’ю і щирістю. Він почав Олену називати мамою і жінка здалася.
Хлопчик погано читав та рахував, у дитячому будинку мені пояснили, що він їх не слухався і не хотів вчитись. Нам з дружиною довелось декілька місяців допомагати йому надолужити прогалину в знаннях, але згодом він почав добре вчитись і догнав своїх однокласників.
Минули роки і він став дорослим, розумним і вихованим хлопцем. Я пишаюсь ним. Володимир закінчив університет і працює на хорошій роботі. Він часто приїжджає до мене у гості і ми п’ємо на кухні чай та згадуємо веселі історії з його дитинства.
Ми завжди згадуємо, як декілька років назад зловили велику щуку і принесли додому. Син тоді її сфотографував і усім друзям він хвалився, який він чудовий рибак. Навіть, зараз ми часто на вихідні їздимо на рибалку та граємо у футбол.
Я дуже щасливий, що декілька років зустрів цього хлопчика і став його батьком. Це були найкращі роки мого життя.
