А можна я пів котлети додому заберу. Там на мене чекає братик, який так0ж гол0дний. – червоніючи попросила дівчинка.

Наталя обідала у ресторані і до неї підійшла маленька дівчинка і попросила їсти. Дитині було приблизно шість років. Дівчинка була одягнута у порваний светр і брудні штани. Жінка ніколи не звертала уваги на людей, що просять на вулиці. А тут дитина просить їсти.

 – А може тобі картоплі з котлетою замовити? – запитала Наталя.

Дівчинка ствердно похитала головою і подивилась на жінку голодними очима.

 – А можна я пів котлети додому заберу. Там на мене чекає братик, який також голодний. – червоніючи попросила дівчинка.

 – Можна, бери. Я ще декілька котлет замовлю, щоб ти братику віднесла.

Наталя замовила десять котлет і велику порцію картоплі. Ще два кусочки тортика поклала у пакет дітям.

Дівчинка їла, а жінка почала її розпитувати:

 – Де твоя мама? І з ким ти живеш?

 – Ми живемо з дідом, він старенький і має маленьку пенсію. Тому, я ходжу їжу просити. А батьки мої загинули після того, як братик народився. Дідусь розповідав, що батьки мене дуже любили, але потрапили у аварію, коли їхали на роботу

 – А ти до школи ходиш?

 – На другий рік маю піти. Зараз дідусь говорив, що мені потрібно ходити на підготовку до школи. Я не знаю букв і тому не вмію читати. А зараз усі діти мають знати букви і цифри.

Наталі стало жаль дівчинки. Вона запропонувала провести дитину додому.

 – Можна, я побачу твого дідуся і братика? – запитала Наталя.

 – Добре, пішли.

Дівчинка взяла пакет з їдою, який для неї підготувала офіціантка і пішла з жінкою додому.

Наталя з дівчинкою зайшли по дорозі додому в магазин іграшок і купили дівчинці ляльку, а хлопчику – машинку.

Вони постукали у двері квартири, їм відкрив двері дідусь дітей. Наталя зайшла у середину помешкання і жахнулась. Там було не прибрано і меблі були усі брудні, а одяг дітей – порозкиданий по підлозі.

Дідо дітей був дуже хворим, ледве пересувався по квартирі спираючись на дерев’яну палицю.

Маленький братик сидів на підлозі у брудному комбінезоні і бавився шкарпеткою. В приміщені було дуже брудно.  

Наталя запитала дідуся:

 – Як ви себе почуваєте?

 – Ой, дуже погано. Мені потрібно до лікаря, щоб він мені виписав ліки. Але не маю з ким онуків залишити. – сумно сказала чоловік.

 – Я посиджу з дітьми. А, вам, зараз швидку викличу. – сказала жінка.

Швидка приїхала за тридцять хвилин. А Наталя зібрала дитячі речі і забрала дівчинку та хлопчика до себе додому.

Жінка не хотілось віддавати цих дітей у дитячий будинок. Тим більше, що чоловікові Наталі сподобались діти. У них не було своїх дітей, хоч жінка уже давно хотіла завагітніти.

Дідуся виписали з лікарні і Наталя домовилась з ним, що всиновить дітей. А дідусь буде жити у будинку для літніх людей, де за ним будуть доглядати.

Зараз Наталя з чоловіком виховують дітей. Усе у цій сім’ї добре. Дівчинка уже в третьому класі і дуже добре вчиться. А хлопчик ходить на гурток малювання. Каже, як виросте то буде художником.

Оцените статью
А можна я пів котлети додому заберу. Там на мене чекає братик, який так0ж гол0дний. – червоніючи попросила дівчинка.