Наталя обідала у ресторані і до неї підійшла маленька дівчинка і попросила їсти. Дитині було приблизно шість років. Дівчинка була одягнута у порваний светр і брудні штани. Жінка ніколи не звертала уваги на людей, що просять на вулиці. А тут дитина просить їсти.
– А може тобі картоплі з котлетою замовити? – запитала Наталя.
Дівчинка ствердно похитала головою і подивилась на жінку голодними очима.
– А можна я пів котлети додому заберу. Там на мене чекає братик, який також голодний. – червоніючи попросила дівчинка.
– Можна, бери. Я ще декілька котлет замовлю, щоб ти братику віднесла.
Наталя замовила десять котлет і велику порцію картоплі. Ще два кусочки тортика поклала у пакет дітям.
Дівчинка їла, а жінка почала її розпитувати:
– Де твоя мама? І з ким ти живеш?
– Ми живемо з дідом, він старенький і має маленьку пенсію. Тому, я ходжу їжу просити. А батьки мої загинули після того, як братик народився. Дідусь розповідав, що батьки мене дуже любили, але потрапили у аварію, коли їхали на роботу
– А ти до школи ходиш?
– На другий рік маю піти. Зараз дідусь говорив, що мені потрібно ходити на підготовку до школи. Я не знаю букв і тому не вмію читати. А зараз усі діти мають знати букви і цифри.
Наталі стало жаль дівчинки. Вона запропонувала провести дитину додому.
– Можна, я побачу твого дідуся і братика? – запитала Наталя.
– Добре, пішли.
Дівчинка взяла пакет з їдою, який для неї підготувала офіціантка і пішла з жінкою додому.
Наталя з дівчинкою зайшли по дорозі додому в магазин іграшок і купили дівчинці ляльку, а хлопчику – машинку.
Вони постукали у двері квартири, їм відкрив двері дідусь дітей. Наталя зайшла у середину помешкання і жахнулась. Там було не прибрано і меблі були усі брудні, а одяг дітей – порозкиданий по підлозі.
Дідо дітей був дуже хворим, ледве пересувався по квартирі спираючись на дерев’яну палицю.
Маленький братик сидів на підлозі у брудному комбінезоні і бавився шкарпеткою. В приміщені було дуже брудно.
Наталя запитала дідуся:
– Як ви себе почуваєте?
– Ой, дуже погано. Мені потрібно до лікаря, щоб він мені виписав ліки. Але не маю з ким онуків залишити. – сумно сказала чоловік.
– Я посиджу з дітьми. А, вам, зараз швидку викличу. – сказала жінка.
Швидка приїхала за тридцять хвилин. А Наталя зібрала дитячі речі і забрала дівчинку та хлопчика до себе додому.
Жінка не хотілось віддавати цих дітей у дитячий будинок. Тим більше, що чоловікові Наталі сподобались діти. У них не було своїх дітей, хоч жінка уже давно хотіла завагітніти.
Дідуся виписали з лікарні і Наталя домовилась з ним, що всиновить дітей. А дідусь буде жити у будинку для літніх людей, де за ним будуть доглядати.
Зараз Наталя з чоловіком виховують дітей. Усе у цій сім’ї добре. Дівчинка уже в третьому класі і дуже добре вчиться. А хлопчик ходить на гурток малювання. Каже, як виросте то буде художником.