Коли наші діти створюють свої сім’ї, вони повинні жити окремо і самі себе забезпечувати. У нас часто буває все навпаки. Батьки, перебуваючи на пенсії, ще працюють на кількох роботах, щоб їхні діти могли нормально жити. Так буває навіть тоді, коли діти не поважають і не цінять своїх батьків за такі жертовні вчинки, ще й часто допускають грубі зауваження чи образи в бік батьків. При тому, самі ніде не працюють, бо за таку малу зарплату, мовляв, нехай самі працюють.
Така ситуація трапилася і з моєю близькою подругою Світланою.
Її донька Віра вийшла заміж у молодому віці. З чоловіком, зятем Світлани, вчилися в одному класі, тому зналися давно. Коли дійшло діло до весілля, молодята не працювали. Ну, нехай, молоді ще, встигнуть ще напрацюватися. Але всі витрати за весілля лягли на плечі Світлани з чоловіком та сватів. До слова, Петро, чоловік Світлани все своє життя важко працює руками.
Свати — люди не бідні, але одразу сказали, що допоможуть з весіллям, а дальше діти нехай самі викручуються. Бо в них ще є малолітня донька, вони ще їй мають життя влаштувати.
Світлані не залишилося нічого іншого, як погодитися, бо вже було домовлено, що молоді будуть жити в її домі, а значить — хто, як не вона, своїм дітям допоможе.
Пройшов час, народилася донечка — тут вже пора й самим подумати про фінансове забезпечення своєї сім’ї. Але де там — бабуся з дідусем ще працюють, хоча обоє пенсіонери.
Світлана інколи жаліється — важко вже кожен день на роботу ходити. Хотілося б вже трохи відпочити, поратися біля грядок, бавитися з внучкою. Та й чоловік її теж здорово постарів, йому 65 минуло, сили вже давно не ті.
Я інколи запитую подругу, як там її молодята? Чи не скучно їм вдома, може набридло? А вона тільки руками розводить.
А нещодавно Світлана попросила своїх дітей відвезти її у лікарню, когось там провідати. Так вони до неї гаркнули, що теж мають свої проблеми, які треба терміново вирішувати. Я це на свої вуха чула. Як на мене, вони вже зовсім знахабніли.
Машину їм купила Світлана з чоловіком, ще перед весіллям. Так мало того, вона ще й кожного разу заправляє її, коли треба.
Інколи я раджу Світлані перестати утримувати дітей, яким вже давно за 25. Час про себе трохи подумати. Але вона дуже великодушна і щира. Вона все життя звикла про всіх турбуватися, за все відповідати. А діти користуються з того. Тому я й зробила висновки для себе — якщо мої дівчата будуть виходити заміж, нехай пробують жити окремо з першого дня. А я буду допомагати, чим можу.
