Зустріла свою подругу з інституту і питаю, чим вона зараз займається. Бо я лиш вийшла на пенсію, і життя призупинилося. І вона мене приємно здивувала.
– А в мене життя після шістдесяти лиш розпочалося. Є море часу для реалізації того, що планувала в свій час.
Я ніколи до того не була за кордоном. А зараз об’їздила всю Європу. Не люблю зими, тому в цей період їду відпочивати до Єгипту. Хочеш, поїдемо разом, – запропонувала вона.
-Та ж пенсія дуже мала. Куди там? – відповідаю їй.
-А я складаю копійку до копійки. Коли починається літо, то збираю різні ягоди, гриби і продаю на базарі. Гроші відкладаю на подорожі. Долучайся, разом буде веселіше.
Я не дослухаюся до власних болячок і не бігаю по лікарях, бо аптеки з’їдять усі накопичення. Веду здоровий спосіб життя. Багато гуляю.
Так ми разом почали мандрувати лісом кожного дня в хорошу погоду. Це і для здоров’я корисно, така прогулянка, і завжди щось поживне додому приношу – ягоди, гриби або лікарські трави на чай.
Опісля почали трохи займатися йогою. Натренувала трохи свої м’язи. Стала жвавішою і бадьорішою. Забула, що таке пігулки від головного болю.
Останнім часом познайомилися з керівником церковного хору. Розговорилися, він запросив нас долучитися до співу. А там побачимо, чи у вас складеться.
Почали співати. Керівник хору дуже нами задоволений. Так ми влилися в дружній колектив, який також організовує різні поїздки цікавими місцями України.
Отож, життя після шістдесяти в мене лиш розпочалося. Бо до того пильнувала лиш роботу і нічого подібного не могла собі дозволити.
Як зрозуміла, важливо не сидіти вдома, а рухатися, і в дорозі завжди зустрінеться щось цікаве.
