Моя сестра вимаrає, щоб я дала їй гроші на купівлю квартири. Але я не збираюся цього робити. Це не мої проблеми, що вона не хоче жити зі мною й батьками.

Моя сестра все життя не любила мене і не приховувала цього. Вона старша від мене на 10 років. При кожній сварці зі мною чи батьками вона завжди кричить, що народити мене було найбільшою помилкою їхнього життя. Спочатку такі слова ображали мене, я не розуміла чому вона мене так ненавидить. Але, з часом, я стала байдужою до неї і її слів. У мене своє життя, а у неї своє.

Пізніше я дізналася, що ми не рідні, у нас різні матері. Перша дружина мого тата померла, коли моїй сестрі Вероніці було 5 років. Незадовго після цього тато одружився з моєю мамою. Мої батьки знають про наші напружені стосунки, але чомусь завжди на стороні сестри.

Моя сестра дуже важко переживала смерть мами та батько максимально опікував її. Це відбилося на її житті й поведінці. Їй уже за 30, а вона сама елементарні рішення прийняти не може.

Я з батьками живу у приватному секторі на околицях міста. В нас великий будинок, який батьки купили спільно. Сестра ніколи не хотіла жити з нами. Вона зробила все, щоб батьки зняли їй велику трикімнатну квартиру у центрі міста. А я залишилася жити з батьками.

Це загартувало мене неабияк. З раннього віку я стала дуже самостійною. У свої 20 вже повністю була відповідальна за своє життя: вчилася, працювала, відкладала гроші на свою мрію. Батьки не були проти, але участі в моєму житті не брали. В цей час сестра виходила заміж і вся увага була прикута до неї.

Ми подорослішали, а стосунки так і не налагодилися. Я вийшла заміж, народила сина. Живемо з моїми батьками, вони виділили нам весь 3 поверх. Звичайно, ми вклали багато грошей, щоб зробити його придатним до життя.

Сестра весь цей час зі своєю сім’єю жила на орендованій квартирі. Нещодавно вона подзвонила мені й сказала про те, що хоче купляти квартиру. Вона вимагає, щоб я дала їй половину суми, оскільки мені батьки залишили дім, а їй нічого. Я взагалі не зрозуміла її логіки. Я ніколи не вважала цей дім лише своїм. Місця у нашому домі вистачить для двох сімей, якщо їй потрібно, нехай з сім’єю переїздить жити до нас, батьки й так виділили їй 2 поверх. Але вона не хоче жити з нами, а лише на окремій квартирі. Ну, як на мене, я нічого їй не винна, і це не мої проблеми, що вона не хоче з нами жити. Грошей їй я не збираюся давати.

Оцените статью
Моя сестра вимаrає, щоб я дала їй гроші на купівлю квартири. Але я не збираюся цього робити. Це не мої проблеми, що вона не хоче жити зі мною й батьками.