Батьки виховують дітей з надією, що на старість буде біля кого жити й буде той, хто догляне, потурбується. Це правильно, це природно. Кожна людина повинна доглядати своїх батьків, коли вони стають неспроможними щось робити. І не тільки тих батьків, що мають велику пенсію, багато грошей, але й тих, хто ніколи не володів великими статками та навіть тих, хто без пенсії. Вони ж батьки, найрідніші люди.
Я інколи дивуюся, як рідні діти можуть бути такими невдячними, безсердечними стосовно своїх батьків.
Поряд зі мною живе жінка зі старою матір’ю, яку в нас всі звуть баба Марійка. Вона все життя важко працювала, виховала двох дітей. А на старість для неї не знайшлося місця в хаті. Її й до того не дуже шанували, а тут нещодавно я дізнаюся, що ця бабуся в притулку. Як? Чому?
Вона з чоловіком для дітей хату вибудувала, в хаті повно місця, але для неї немає. Проблема в дітях, в її доньці та внучці. Вони звикли жити для себе, не напружуючись і не обтяжуючи себе додатковими обов’язками. Їм мало було того, що вони постійно сварилися з бабою Марійкою, принижували її, не прибирали, не давали їй їсти. З хати часто було чути крики та плачі. А раніше, коли баба Марія ще з хати виходила, я не раз бачила синці на її руках. Діти, до всього ще й руку на неї піднімали.
Ми з сусідками неодноразово пропонували її доньці якусь допомогу. А я не раз, спікши щось смачненьке, чи зваривши якогось борщу, не пожаліла і віднесла їм, бо сподівалася, що й бабі Марії щось перепаде.
Але ні. Вона голодувала, сиділа на ліжку в брудному одязі й чекала, що її діти нарешті їй допоможуть. Але допомога виявилася зовсім іншою. Діти позбулися своєї мами — нехай хтось інший годує з ложечки, змінює одяг, дає ліки. Звичайно, знайшлися люди, які це все робили, з любов’ю та повагою до зовсім чужої жінки.
А донька, мало того, що не провідувала маму місяцями, так ще й пенсію її витрачала на свої потреби. Як у них тільки руки на це піднялися!?
Найстрашніше, що внучка ще мала, а вже бачить, як відносяться до її бабусі. Чи виросте вона колись доброю, милосердною, здатного пожаліти слабшого, хворого, та й взагалі, любити чи поважати когось? Сумніваюся. Адже скільки у нас таких сімей, де молоді батьки псують своїх дітей, відверто демонструючи їм своє негативне ставлення до своїх батьків. А потім, наближаючись до старості, дивуються, що діти не розуміють їх, не поважають.
Дітей треба правильно виховувати, насамперед своїм прикладом показувати, якими ми хочемо в майбутньому бачити своїх дітей.
